Розділ 47

Світло Нижнього Світу

Коридор лікарні перетворився на арену тихого, але запеклого протистояння. Тіні Нижнього Світу — безформенні, сгущені згустки темряви з палаючими червоними очима — намагалися пробитися крізь захисний бар'єр, який тримала Оксана за допомогою Печаті Древа Судеб. Аелісс вправно відбивала їхні атаки сяючим мечем, але істот ставало все більше.

Коли Наташа вибігла в коридор, фіолетове сяйво її сімейного амулета розлилося навколо, немов хвиля чистої джерельної води. Тіні, що наближалися до дівчат, із шипінням відсахнулися від цього світла.

— Наташо! Ти пробудила магію роду! — вигукнула Оксана, відчувши, як її власний золотавий промінь Печаті сплівся з фіолетовим світлом амулета Наташі, утворюючи незламний щит.

— Я не знала про минуле моєї сім'ї, — голосно й впевнено промовила Наташа, роблячи крок уперед. — Але я знаю, хто я є зараз! Я — лікар, і моє покликання — захищати життя, а не руйнувати його!

Вона випростала руку з амулетом. Фіолетове світло спалахнуло з такою силою, що прогнало останній холод із коридору, розсіявши темні істоти на порох. Тіні не витримали магії, що поєднувала в собі давню силу Нижнього Світу та непохитну волю київського медика.

У коридорі знову запанувала тиша. Світло в кабінетах замиготіло й остаточно загорілося яскравим білим сяйвом. Повітря знову стало теплим, а паморозь на вікнах миттєво розтанула.

Аелісс опустила меч і з повагою подивилася на Наташу: — Твоя бабуся була б горда тобою. Ти прийняла спадщину свого роду не як прокляття, а як захист.

У цей момент з маніпуляційної, спираючись на одвірок, вийшла Еліра. Вона здивовано й радо дивилася на Наташу: — Сила вашої династії прокинулася... Але тепер, коли камінь розкрив свою магію, Володарі Нижнього Світу дізналися про твоє місцеперебування. Вони так просто не відступлять.

— Нехай спробують, — усміхнулася Оксана, кладучи руку на плече Наташі. — Київ під захистом Древа Судеб, а у Наташі є ми.

Наташа стиснула свій амулет, який тепер м'яко й затишно пульсував біля її серця: — Спочатку ми вилікуємо тебе, Еліро, а потім разом вирішимо, як назавжди закрити шлях темряві до нашого міста.