Розділ 38

                                                Королівський бал та частування з Києва

Портал м'яко затягнувся за спинами дівчат, і Оксана з Наташею опинилися у світлій альтанці неподалік Ізумрудного палацу. Повітря було наповнене солодким ароматом нічних квітів та тихою музикою ельфійських арф.

Оксана вдягла елегантну вечірню сукню, а Наташа підібрала вишуканий темно-синій наряд, але не втрималася і заховала у невелику сумочку компактну аптечку — звичка медика виявилася сильнішою за будь-який етикет. Крім того, у руках Наташа обережно тримала велику красиву коробку, перев'язану стрічкою.

— Дівчата! Ви прийшли! — до них назустріч вибігла Ліана. На ній була розкішна сукня кольору морської хвилі, а на голові виблискувала тонка діадема. Поруч ішла Аелісс у витончених срібних обладунках.

— Вітаємо, принцесо, — посміхнулася Оксана, обіймаючи подругу. — Ми ж обіцяли!

— А це тобі подарунок з Києва, — Наташа з гордістю вручила Ліані коробку. — Найкращий київський торт, який ми тільки змогли знайти.

Принцеса аж заплескала в долоні від захвату: — О, це той самий солодкий торт! Дякую! Ходімо швидше до бальної зали, батьки вже чекають на вас.

Зала Ізумрудного палацу вражала величчю: високі мармурові колони перепліталися з живими золотими ліанами, а сотні магічних вогників ширяли під стелею, створюючи ілюзію зоряного неба. Знахарка, ельфійські воїни та шляхетні особи Еларії розступалися, з повагою вклоняючись Оксані. Для них вона була не просто гостею, а Обраною Героїнею, яка врятувала їхній світ від Тьми.

Король Таерон та Королева Міріэль піднялися з тронів, вітаючи гостей.

— Ласкаво просимо, Оксано, Наташо, — урочисто мовив Владыка. — Двері Еларії завжди відкриті для вас.

Бал був у самому розпалі. Ліана із захопленням розповідала ельфійським знатним особам про дивовижні київські «залізні карети на рейках», а Наташа швидко знайшла спільну мову з королівськими лікарями, обмінюючись секретами цілющих трав та сучасної медицини.

Оксана стояла на балконній терасі, спостерігаючи за щасливими обличчями своїх друзів. Світло Великого Древа Судеб за вікном сяяло рівно і затишно, а Печать на її ладоні гріла руку м'яким, спокійним теплом.

Еларія та Київ, магія та сучасність, казка та реальність — усе це переплелося в її житті у дивовижний гармонійний візерунок, доводячи, що для справжньої дружби не існує жодних меж.