Вечір прощання та перші гості з Еларії
Повернувшись увечері до затишної квартири Оксаны на Правому березі, дівчата влаштували справжнє тепле прощальне чаювання. На столі знову з'явилися київські солодощі, а Ліана з захопленням пакувала у свою королівську сумку сувеніри: паперові квитки на трамвай, кольорові листівки з краєвидами столиці та подарований Наташею плетений браслет.
— Я збережу кожен квиток! — радо казала принцеса, обережно розгладжуючи папірці. — Покажу батькам і розповім, що це справжні перепустки у світ людської магії.
Коли стрілки годинника наближалися до півночі, Оксана підійшла до вільної стіни у вітальні и підняла праву руку. Срібний символ Древа Судеб на її ладоні спалахнув м'яким, теплим сяйвом. У повітрі плавно простягнулися золоті та лазурні нитки світла, і за мить у кімнаті розквітнув стійкий, прозорий овальний портал.
Крізь нього було видно величні, осяяні місячним світлом крони Древа Судеб і знайому альтанку Ізумрудного палацу.
— Ну що, час повертатися додому, — посміхнулася Аелісс, перевіряючи сагайдак за спиною. — Король Таерон чекає на наш звіт про стан кордонів.
Ліана міцно обняла спочатку Наташу, а потім Оксану:
— Дякую вам за цей дивовижний тиждень! Я виконуватиму свої королівські обов'язки з новою силою. Але ми обов'язково побачимося знову! Наступні вихідні — у мене в Еларії, я влаштую вам справжнє королівське полювання на падаючі зорі!
— Ловимо на слові, принцесо, — засміялася Наташа, махаючи їй рукою.
Аелісс і Ліана зробили крок у сяюче коло. Портал із тихим, приємним шелестом закрився, залишивши у кімнаті лише легкий аромат лісової свіжості та польових квітів Еларії.
У кімнаті запанувала тиша, але це була спокійна, світла тиша. Оксана підійшла до вікна, дивлячись на вогні нічного Киева. Вона знала, що завтра вранці знову поїде в офіс і повернеться до своїх бухгалтерських звітів, а Наташа піде на чергування в лікарню. Але тепер їхнє життя більше ніколи не буде сірим. Зв'язок між двома світами став міцним мостом, і попереду на них чекало ще безліч попереду нових неймовірних історій.