Розділ 35

Розмова про майбутнє та вагу обов'язку

Сонячні промені грали на листі Володимирської гірки, але в очах Ліани раптом з'явився смуток. Вона стиснула в руках свій плетений браслет і з надією подивилася на Оксану:

— Оксана... А ми можемо запросити моїх батьків сюди, до Києва? Я так хочу, щоб король Таерон і королева Міріель на власні очі побачили ці дивовижні трамваї, високі мости і спокійний Дніпро!

Оксана м'яко зітхнула і тепло пригорнула принцесу за плечі:

— Ліано, я б із радістю зустріла твоїх батьків у Києві. Але сама подумай: вони ж правителі цілого королівства. Після перемоги над Скверною в Еларії у них стільки роботи! Потрібно відбудовувати міста, підтримувати порядок і піклуватися про свій народ. У них просто немає можливості залишити трон і поїхати у тривалу подорож.

Ліана опустила голову, розуміючи, що Оксана каже правду. Потім принцеса тихіше додала:

— Я б хотіла залишитися жити тут, у Києві, разом із вами навжди... Тут так спокійно і цікаво. Але... в мене це теж не вийде, правда?

— Ти — спадкоємна принцеса Еларії, Ліано, — м'яко сказала Аелісс, підходячи ближче і кладучи руку їй на плече. — Твій народ любить тебе і чекає на твоє повернення. Твоя доля — допомагати батькам правити і берегти світло в нашому домі.

— Саме так, — посміхнулася Оксана, зустрівшись поглядом із Ліаною. — Жити на два світи напевно не вийде, адже у кожного з нас є свій обов'язок. У мене тут робота та звичайне життя, у тебе — твоє королівство. Але найголовніше — це те, що Печать Древа Судеб тепер відновлена і безпечна. Це означає, що ми ніколи не втратимо зв'язок!

— Точно! — підхопила Наташа з бадьорою посмішкою. — Ти завжди зможеш приходити до нас у гості на вихідні або свята! Ми пектимемо торти, їздитимемо на потягах і гулятимемо Києвом, а ми з Оксаною приходитимемо до тебе в Еларію.

Ліана підняла очі, і смуток у них розвіявся. Вона зрозуміла, що їй не потрібно обирати між двома світами — адже справжня дружня любов і магія порталу завжди триматимуть двері між Києвом та Еларією відчиненими.