Розділ 34

Вечірній пікнік на схилах Дніпра

Після насиченої залізничної пригоди дівчата вирішили влаштувати відпочинок. Наташа запропонувала піднятися на Володимирську гірку, звідки відкривався неймовірний краєвид на Труханів острів та увесь Лівий берег Киева.

По дорозі вони зайшли до пекарні, набравши свіжої випічки, запашного чаю в термосах та квитки на фунікулер.

— А це що за диво? — здивувалася Аэлісс, коли вони заходили до скляного вагончика фунікулера. — Ще один трамвай, який повзе вгору по горі?

— Саме так, — посміхнулася Оксана, купуючи жетони. — Київ — місто на пагорбах, тому наші інженери вигадали чимало цікавого, щоб не ходити пішки крутими схилами.

Вагончик плавно піднявся до вершини парку. Дівчата знайшли затишну лавочку під розлогою липою неподалік від пам'ятника Володимиру Великому. Вечірнє сонце повільно сідало за обрій, розфарбовуючи небо над Дніпром у рожеві та золотаві відтінки.

Ліана сиділа, підібгавши ноги, і з задоволенням смакувала київську перепічку.

— Знаєте, дівчата, — тихо мовила принцеса, дивлячись на річку, де повільно пропливав освітлений вогнями катер. — Коли Скверна загрожувала Еларії, я думала лише про те, як урятувати свій дім. Я й уявити не могла, що десь у паралельному світі існує таке спокійне, гарне місто... i що у мене з'являться такі вірні друзі.

— А ми й уявити не могли, що звичайна бухгалтерша з нашого офісу виявиться Обраною з магічною Печаткою, — пожартувала Наташа, обіймаючи Оксану за плечі.

Оксана посміхнулася, дивилася на тепло мерцаючий знак на своїй ладоні. Вона відчувала, що між Києвом та Еларією більше немає ворожнечі чи небезпеки. Завдяки їхній спільній відвазі два абсолютно різні світи переплелися в одну міцну історію про дружбу, хоробрість та справжні дива.