Три Кристали та затемнення
Коли Оксана прийняла третій, блакитний Кристал Вод, всі три артефакти в її сумці почали рухатися. Блакитне, яскраво-червоне і блакитне сяйва сплелися в єдиний чистий потік світла, змусивши друк на її долоні горіти так яскраво, що морозний туман навколо Озера Забуття остаточно розвіявся.
— Усі три Кристали у нас! - радісно вигукнула Ліана, підстрибнувши від захоплення і обійнявши Оксану. — Ми це зробили! Тепер можна повертатися до Дерева Судів!
Проте радість тривала недовго. Небо над північною рівниною раптово потемніло, забарвлюючись у зловісний фіолетово-чорний колір. Денне світло почало стрімко згасати, ніби настало повне затемнення. Земля під ногами затремтіла, і в повітрі знову пролунав шепіт.
— Дерево... Воно втрачає останні сили, — тривожно промовила Аеліс, дивлячись на темний горизонт. — Темрява поспішає перекрити нам шлях назад до Смарагдового міста. Темний Владика кинув усі свої сили, щоб не дати нам донести Кристали.
— Нам не можна зволікати жодної хвилини! - сказала Оксана, стискаючи сумку з артефактами. — Часу на довгу дорогу нема.
Ліана дістала із заплечного мішка карту і швидко вказала на стародавнє рунічне коло неподалік:
- Тут є старий портал Гірських Ельфів! Якщо ти, Оксано, направиш у нього силу трьох Кристалів, ми зможемо перенестися прямо до підніжжя Древа Судів!
Дівчата кинулися до кам'яного кола, поки похмурі тіні Скверни вже густішали на межі засніженого лісу.