Розділ 16

                                                   Випробування Вічним Вогнем
Вождь Бран особисто відвів загін до важких бронзових дверей, що вели до надр Рубінових Гір. За ними розташовувався зал, де над вогненним озером розжареної лави ширяв другий артефакт — Кристал Полумені. Від нього виходило пронизливе жаром сяйво, що заповнювало приміщення багряним світлом.

Вузький кам'яний міст вестиме прямо до центру зали, але прохід перегороджували мови магічного вогню.

- Полум'я відчуває страх і прихований помисел, - тихо попередила Аеліс, залишаючись разом з Ліаною біля входу. — Ти маєш пройти цей шлях одна, Оксано.

Зробивши глибокий вдих, Оксана ступила на вузьку стежку. Жар ставав дедалі сильнішим, а полум'я навколо здіймалося, наче дикий звір, намагаючись злякати чужинку. Проте Оксана згадала свій дім, Київ, друзів і ту відповідальність, яку на неї поклало Древо Судів. У її душі не залишилося місця страху — лише тверде бажання захистити тих, хто став їй дорогим.

Сріблястий Друк на її долоні спалахнув, огорнувши тіло прохолодним захисним бар'єром. Магічний вогонь розступився перед Оксаною, визнавши у ній Обранку.

Оксана простягла руку і впевнено торкнулася Кристала Полум'я. Розпечене яскраво-червоне світло плавно перетік у її долоню, з'єднуючись з енергією першого каменю. Вся печера осяяла гармонійне сяйво світла і вогню.

- Неймовірно... - прошепотів вождь Бран, схиляючи голову. — Ти справді та, про кого говорили давні легенди.

Другий Кристал був отриманий. Тепер шлях загону лежав на далеку північ — до загадкового Озера Забуття, де зберігався останній Кристал Вод.