Розділ 12

Зустріч з Кристалом та Нова Загроза
Коли Оксана стиснула Кристал Свєта в руках, по її тілу розлилася неймовірна хвиля тепла. Сріблястий Друк на долоні та блакитне сяйво каменю злилися в єдиний чистий потік енергії. На мить перед очима дівчата промайнули картини давніх-давен: квітучі ліси Еларії, чисте небо і гігантське Дерево Судь, що сяє на вершині світу.

— Ти гаразд, Оксано? — тривожно спитала Ліана, підбігаючи ближче.

— Так... — видихнула Оксана, приходячи до тями. - Це неймовірне відчуття. Мов сам камінь вдячний за те, що ми його знайшли.

- Перший Кристал у нас! — радісно посміхнулася Аеліс, ховаючи цибулю за спину. — Тепер треба поспішати. Щоб відновити Джерело, нам знадобляться ще два: Кристал Полум'я в Рубінових Горах та Кристал Вод біля Озера Забуття.

Дівчата вже повернулися до виходу з печери, як раптом стіни підземної зали затремтіли. Повітря стало важким і задушливим, просочившись запахом гару та гнилі. Тінь на стінах почала згущуватися, набуваючи багряного відтінку.

— Вони знали, що ми тут, — суворо промовила Аеліс, вихоплюючи стрілу. — Погана посилає своїх найкращих мисливців.

З темного тунелю, перекриваючи єдиний вихід, вийшла caoка істота в темних обладунках, що стискає в руках клинок, що димить. Його обличчя приховувала залізна маска, а з-під шолома вибивалося довге сиве волосся.

- Принцеса Ліана... - пролунав глухий голос через маску. - І Охоронниця. Ви запізнилися. Темний Владика не дозволить вам зібрати всі кристали.

- Посланець Скверни! - ахнула Ліана, вихоплюючи свій клинок. - Ми не віддамо тобі Кристал!

Оксана стиснула камінь сильніше. Вперше вона відчула, що готова не просто ховатися за спинами ельфійок, а боротися разом з ними за цей новий, але вже рідний світ.