Розділ 9

                                                        Шлях до Печер Шепчущих Тіней
На світанку, коли перші сріблясті промені сонця ледь торкнулися шпилів Смарагдового палацу, загін був готовий до від'їзду. Принцеса Ліана змінила розкішну бальну сукню на зручний шкіряний обладунок та взяла з собою короткий ельфійський клинок. Аеліс приготувала провізію та перевірила тятиву свого лука.

Оксані вручили легкий плащ із капюшоном та невеликий захисний амулет.

— Чи готова до справжньої подорожі? — з усмішкою спитала Ліана, коли вони вийшли за ворота Світлого Міста.

— Сподіваюся, що так, — зітхнула Оксана. — Хоча в Києві моїм екстремальним походом була поїздка в метро в годину пік.

Принцеса весело засміялася, а Аеліс йшла попереду, уважно вдивляючись у стежку. Шлях проходив через Туманну Ущелину — місце, де межа між світлом і поганою ставала зовсім тонкою.

До полудня гірське повітря стало холодним і пронизливим. Дерева навколо виглядали сухими і скрюченими, а зелений мох змінився чорним попелом.

— Будьте обережні, — тихо попередила Аеліс, зупиняючись біля входу в темну печеру, з глибини якої лунав дивний шепіт. — Це Печери Тіней, що шепочуть. Погана тут харчується страхами та сумнівами.

Оксана відчула, як по спині пробігли мурашки. Срібляста печатка на її долоні відгукнулася пульсуючим світлом, ніби зігріваючи її в темряві.

- Не бійся, Оксано, - Ліана м'яко взяла її за руку. - Ми проходимо це разом.

Зробивши глибокий вдих, Оксана разом з ельфійками ступила під похмурі склепіння печери, де на них чекало перше випробування на шляху до Кристала Світла.