Розділ 6

                                                              Земні турботи
Посмішка Аеліс і її зворушливі слова про сім'ю повинні були втішити, але в голові в Оксани раптово проскочила зовсім прозаїчна, але ще більша страшна думка. Вона здригнулася, ледь не проливши гарячий відвар собі на коліна, і в шоці дивилася на ельфійку.

- Стривай... У сенсі - ми підемо рятувати Древо?! — Оксана схопилася з тахти, почавши нервово ходити туди-сюди по світлій кімнаті. Вона абсолютно не могла заспокоїтись. — А як же моя робота? Я працювала у Києві старшим бухгалтером! У мене завтра з ранку звітність! Якщо я не вийду на роботу, мене просто звільнять! На що я житиму, коли повернуся?! Як я поясню начальникові, що рятувала чарівний ліс?

Аеліс насупила свої витончені брівки і розгублено моргнула, переводячи погляд з панікуючої дівчини на її стиснуті в кулаки долоні.

— Ра-бо-та?.. Бух-гал-тер?.. — повільно промовила ельфійка, ніби пробуючи ці незнайомі дивні слова на смак. Вона щиро не розуміла, про що каже її гостя. — Оксано, про що ти? Що таке "бухгалтер"? І чому ти так турбуєшся через якісь папери, коли на кону стоїть існування цілого світу? Хіба у вашому краї життя людини вимірюється золотими монетками та рядками на свиточках?

- Так! Тобто... ні, але без цього мене виселять із квартири! - сплеснула руками Оксана, хапаючись за голову. - У моєму світі все працює саме так!

Ельфійка піднялася з місця, м'яко підійшла до Оксани і обережно взяла її за тремтячі плечі.

— Я не зовсім розумію, що таке «київська звітність», Оксано... Але точно знаю одне: поки ти тут, час у твоєму рідному світі тече зовсім по-іншому. Для твоїх родичів пройде лише одна мить, ніби ти просто ненадовго замислилась. Твоя... "робота" нікуди не втече. Але зараз ти потрібна тут.