Розділ 1

Вечір у Києві був тихим та прохолодним. Оксана щільно засмикала штори, ховаючись від міського шуму у своїй затишній кухні. На столі порувала тарілка свіжозвареного червоного борщу з пампушками та часником — справжній бальзам після важкого робочого дня. Повечерявши, вона за звичкою заварила ароматну свіжомелену каву, щоб трохи посидіти в тиші з улюбленою книгою. Зробивши останній ковток і відчувши, як приємна втома стуляє повіки, Оксана вимкнула світло, залізла під теплу ковдру і миттєво поринула у глибокий сон.

Прокинулася вона від незвично яскравого, майже смарагдового світла, що б'є просто в очі. Замість м'якого матраца під спиною відчувалася прохолодна шовковиста трава, а в повітрі витав густий аромат незнайомих квітів та хвої.

Оксана різко сіла та завмерла від шоку. Навколо неї шумів велетенський ліс з деревами завбільшки з багатоповерхові будинки, стовбури яких світилися м'яким сріблястим світлом.

— Даруйте... Де я? Що за місце? Що я взагалі тут роблю? — вирвалося в неї, а голос здригнувся від паніки.

— Не бійся, дитино іншого світу, — пролунав у відповідь мелодійний, ніби дзвін кришталевого дзвіночка, голос.

Через стовбур дерева-гіганта зробила крок граціозна незнайомка. На ній був легкий одяг кольору морської хвилі, а золотисте волосся спадало до самої талії. Але найбільше Оксану вразили її риси обличчя: ідеальна порцелянова шкіра, сяючі фіолетові очі та довгі, витончено загострені кінчики вух.

Дівчина-ельф тепло посміхнулася, приклавши долоню до грудей у ​​знаку привітання:

— Ти в Еларії, стародавньому царстві Першонароджених. Магія нашого світу закликала тебе, бо велике дерево доль вибрало саме твою душу. Ласкаво просимо додому, Оксано.