Пам’ятай мене в апокаліпсисі
Темрява.
У голові — пульсуючий біль, ніби хтось б’є кувалдою зсередини. Рот пересох. Тіло важке, мов налите свинцем. Щось холодне й липке стікає по обличчю. Він повільно розплющує очі — і світ тонe у червоному.
Праве око ще бачить, але ліве застилає завіса крові, що сочиться з рваної рани на скроні. Ейден намагається поворухнутися — та не може. Руки і ноги туго зв’язані мотузкою, врізаною в шкіру. Десь поруч гуде щось електричне — може, лампа, може, генератор. Все розмите. В голові — порожнеча.
— Де… я… — хрипко прошепотів він.
І тоді побачив їх.
Чотири постаті, що стояли навпроти, мов тіні, вибрані з кошмару. Але обличчя… знайомі.
Його серце здригнулось, коли він побачив Емілі. Дівчина, яку він любив, якій довіряв, яка ще недавно лежала в нього на грудях і жартувала про майбутнє.
Та зараз вона стояла в обіймах Ліама — найкращого друга з дитинства. Позаду — ще дві дівчини: Софі та Мія, її подруги.
Ейден розтулив рота.
— Що… Що тут відбувається?.. Чому я зв’язаний?
Емілі злегка посміхнулась, як хижак перед смертельним укусом.
— Ти ще не зрозумів?
Його погляд забігав. Серце забилось ще швидше. І тоді, крізь клуби болю, почали виринати спогади…
Вона стояла за дверима — усміхнена, звична.
— Привіт, коханий. Можна до тебе на хвилинку?
Він без вагань відчинив. Усередині нього запалало тепло — навіть у цьому зруйнованому світі вона була його світлом.
А потім — удар. Сліпучий спалах. Біль. Порожнеча.
— Вибач, — озвався Ліам, стискаючи її талію. — Але так буде краще для всіх.
— Для всіх?.. — прохрипів Ейден. — Ви що, з глузду з’їхали?
Емілі присіла перед ним. Її обличчя було напрочуд спокійним.
— Твої ресурси — це єдине, що нам було потрібно. Їжі й води вистачить нам на кілька тижнів. А ти… ти просто зайвий.
— Але ж ми… я любив тебе!
— Я знаю, — прошепотіла вона, — і тому ти був таким зручним.
Софі зухвало пирхнула. Мія байдуже жувала гумку.
Ліам усміхнувся:
— Це новий світ, брате. Або ти — або тебе. І цього разу — ти.
Ейден не встиг навіть закричати, коли його схопили і підняли. Вікно — розбите, відкритий отвір у ніч.
А за вікном — вони.
Зомбі. Тіла, які колись були людьми. Спотворені, спраглі до м’яса. Їх було багато — натовп із порожніх очей і розірваних щелеп.
— Ви збожеволіли… Прошу…
Емілі підійшла ближче. Ніжно торкнулась його щоки.
— Прощавай, дурнику.
Він полетів.
Час сповільнився. Повітря пронизувало легені, світ крутився навколо.
І останнє, що він побачив, падаючи — це чотири постаті, які сміялися.
Крики. Біль. Тисячі голодних рук, що шматували його тіло.
І в голові — лише одна думка:
“Якби… я мав ще один шанс… я б помстився… я б вижив… я б…”
– – –
Ейден прокинувся у холодному поту.
Груди піднімались, серце калатало, футболка липла до спини. Він лежав на ліжку — живий. Цілий. Невже… сон?
ТЕЛЕФОН ЗАДЗВОНИВ.
На екрані — ім’я: Емілі
Його серце стиснулось.
Він натиснув "Відхилити". Тремтячими пальцями натиснув на екран, подивився дату.
27 жовтня.
Він затамував подих.
Це — за місяць до падіння комети.
Його руки здригнулись, та в очах з’явився вогонь.
Він повільно підвівся і глянув у дзеркало. І в голові вже формувалося два слова, які змінять усе:
Вижити. Помститися.
*Ейден
19 років. Темно-русяве коротке волосся. Сіро-зелені очі, середнього зросту, худорлявий. Одягнений у темно-сіру футболку з написом “CyberWolf” і спортивні штани. Сирота. Студент коледжу. Розумний, довірливий, але з глибоким внутрішнім потенціалом. Його сила — у пам’яті.
*Емілі
18 років. Хвилясте світло-русяве волосся до плечей, блакитні очі. Носить світлу кофту, ніжний макіяж. Уперта, хитра, егоїстична, але добре вміє вдавати “солодку” й турботливу. Має дар маніпуляції.
*Ліам
19 років. Високий, спортивний, коротке темне волосся. Завжди впевнений у собі. Брутальний, нахабний, прагматик. Друг дитинства Ейдена, який зрадив його заради виживання.
* Софі
17 років. Довге темне волосся, завжди з телефоном у руці. Саркастична, зухвала. Відчуває кайф від чужого приниження. Завжди на стороні сили.
* Мія
18 років. Коротке руде волосся, бліда шкіра, яскраві лінзи, пірсинг. Байдужа до всього. Виживання — її єдина мета. Розважлива, беземоційна.