Я збирала ці історії —
уламки голосів, що затихли в попелі.
Вони — моє дзеркало, моє минуле і моє майбутнє.
Навіть у тиші, навіть у порожнечі,
живе пам’ять.
Пам’ять — це не просто слово.
Це дихання часу, що не згасає.
І поки я тримаю попіл у руках —
значить, ще є світло.
Світло, яке одного дня розпалить вогонь життя.