Пам'ять у попелі

Перший подих

Довго я стояла на краю своєї тиші,
здавалось, що далі — лише безодня.

Але потім прийшов цей момент,
ніби перший подих тепла після довгої зими,
коли серце починає знову битись у грудях.

Я відчула слабкий рух усередині,
неясний, ледь помітний,
як тріщина в крижаній оболонці.

Цей подих не дає спокою,
але водночас і вселяє надію.

Я починаю розуміти,
цей шлях не про повернення до минулого,
а про створення нового.

Нового життя, нового голосу,
нової історії, яку ще належить записати.

Я — Збирачка Попелу.
І це мій перший подих навесні мого життя.

Подобається

Відредаговано: 15.09.2025