Пам'ять у попелі

Вогонь забуття

Пожежа — це не лише полум’я, що пожирає все на своєму шляху.
Це ще й порожнеча, що залишається після.

Вона стерла не лише будинки і речі —
вона спалила мої почуття, мій внутрішній світ, мов суху траву.

Все, що було живим згоріло.
Залишився лише холодний попіл.

І в цьому попелі — мовчазна пустка,
в якій загубилася я сама.

Але з часом зрозуміла: цей вогонь ще не кінець.
Він — початок іншого життя.

Життя, в якому пам’ять — це попіл,
а попіл — це можливість.

Можливість відродитися.
Можливість бути знову.

Подобається

Відредаговано: 15.09.2025