Пам'ять у попелі

Тіні голосів

Вони приходять до мене в тиші — тіні голосів, які ніколи не лунали.
Іноді це шепіт. Іноді — відлуння, що губиться між думками.
Ці голоси не хочуть кричати. Вони бояться чи не можуть.

Я не завжди розумію їх.
Часом вони — фрагменти, ледь відчутні слова, що зникають, перш ніж встигають осісти.
Але я слухаю. Бо знаю: у цій тиші правда.

Ці тіні не просто спогади.
Це незавершені історії, що шукають шлях до світла.
Вони немов зомбі минулого, що блукають у темряві, шукаючи голос.

Я хочу дати їм голос.
Навіть якщо мій власний мовчить.

Поки я збираю ці тіні, я сама поступово оживаю.
Кожен голос, ніби іскра, що може розпалити вогонь.

І, можливо, колись я знову зможу говорити.
А поки… я їхній мовчазний слухач, і це моя сила.

Лея Мірра

Подобається

#1542 в Сучасна проза

У тексті є: пам'ять, тиша, попіл

Відредаговано: 15.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись