Пам'ять у попелі

Пролог. Попіл

Вогонь спалив усе.

Не просто речі.
Не просто будинки.
Вогонь знищив мої відчуття.

Вони розтанули, як дим, що не лишає сліду.

А залишилась лише я — Збирачка Попелу.
Тиха. Порожня.

Збираю уламки.
Попіл чужих історій.
Кожен шматок, ніби крик без голосу.

І шукаю.
Хоч щось своє.

Не знаю, що знайду.
Але якщо не шукатиму —
розчинюсь остаточно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше