Чорнобог і Білобог.

Із древніх часів, як земля і як небо,
‎Два Бога, дві сили, що поряд живуть.
‎Один веде душі крізь морок у спокій,
‎А інший промінням освітлює путь.
‎
‎Один Білобог, іде ранком він світом,
‎Несе урожаї, тепло і життя.
‎Земля покривається сонячним цвітом,
‎Зникає тривога, журба й забуття.
‎
‎Другий Чорнобог, ніч приводить безкраю,
‎Де темрява криє дороги й поля.
‎Та в темряві теж є своя таємничість,
‎Гартує людину вона й відчуття.
‎
‎Бог світлий шепоче " Твори і надійся",
‎Добро посівай ніби зерна в ріллю.
‎До правди тягнися із серцем відкритим,
‎І сили черпай із любові струмку.
‎
‎А Чорнобог каже " Пізнай свої тіні",
‎Страхи переможеш і станеш міцний.
‎Бо дух загартований в темряві й тиші,
‎Не падає там, де завиє слабкий.
‎
‎І їх протидія, це не ворожнеча,
‎Як день не можливий без темної мли.
‎У світі природи вони рівновага,
‎Щоб сили дві поруч у ладі жили.
‎
‎Білобог - це світанок над горами й лісом,
‎Чорнобог - ніби тінь у нічній вишині.
‎Один з них дарує життя своїм словом,
‎А інший навчає у тиші глибин.
‎
‎Коли добро й сумнів вступають у битву,
‎У душу людську сходять ці два Боги.
‎Їх мудрість звучить наче справжня молитва,
‎Щоб ти не втрачав орієнтирів в житті. 
‎
‎Бо світ не стоїть лиш на світлі ясному,
‎І темрява теж свою правду несе.
‎У вічному колі, у русі земному,
‎Все разом руйнується, творить, пливе.
‎
‎Так йдуть крізь віки Чорнобог з Білобогом,
‎Як символи сили у долі людській.
‎Один випробовує темним порогом,
‎Другий веде серце дорогою мрій.
‎