Пам'ять Роду. ( для наступних поколінь).
Свято Калита.
От і вечір затихає, зорі засвітили,
Випікають Калиту, аромат повіяв.
Корж той колом, ніби сонце, що із неба світить,
Його смак не передати, спробуй лиш вкусити.
Прив'язали Калиту у кутку, у хаті,
Щоб дівчата й парубки, ішли скуштувати .
Хто до тягнеться губами, той щасливий буде,
Йому доленька ласкава посміхнеться всюди.
Сміх лунає по світлиці, жарти молодії,
Бо на свято Калити, всі ми як родина.
Тут жартують, тут співають, грають до світання,
Щоб з'явилось більше світла і в душі кохання.
А старенька господиня у кутку шепоче,
Хай Ярило нам засвітить стежку в світлу долю.
Бо коли прийде зими, темна ніч накриє,
Тут і сонце повернеться, Коляда зрадіє.
Парубок підскочив прудко, сміх і метушня,
Та висить той корж не низько - хитра дивина.
Спробував, та не вхопив, знов сміх до небес,
А в серцях у всіх горить азарт і прогрес.
Хто дістане Калиту, досягне до цілі,
Тому буде рік прийдешній, радісний й щасливий.
І любов, і сміх з достатком в хаті проживуть,
Бо світ сонця повертає людям теплу путь.
Зорі тихо поглядають з неба на поріг,
Стародавній голос Роду кличе всіх на сміх.
Щоб ніхто не сумував в цю святкову ніч,
Бо народ здавна шанує свято Калити.
Тож нехай вона кругленька, світиться щодня,
І нагадує ,що скоро знов прийде весна.
А тепер коли зима ступить на поріг,
Світло в серці збереже, любов, дружба, Рід.
Відредаговано: 01.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
