Пролог. "Піски, що пам’ятають кров".

Спекотне сонце зависло над долиною, де вітер носив пил століть. Кам’яні обеліски, напівзанурені в пісок, кидали тіні, схожі на списи. На схилі розкопу стояла жінка у світлій сорочці, запилена й зосереджена. Її звали Елла Рівен, археологиня з очима кольору глини — спокійними зовні, але всередині ними текла буря. Вона підняла уламок різьбленої плити. Символи на ній були не схожі на жодну з відомих мов — лінії перепліталися, наче зашифровані.

 — Це не має існувати тут… — прошепотіла Елла.

Її напарник, француз Анрі, знизав плечима.

 — Може, просто збіг. Стародавні племена часто...

 — Ні, — перебила вона. — Цей знак я бачила в музеї Каїра. На амулеті, що зник двадцять років тому.

Над горизонтом промайнув гвинтокрил.

 Елла нахмурилась. Ніхто не мав знати про цю експедицію.

Раптом рація на її поясі зашипіла:

— Доктор Рівен, це база. Вам негайно потрібно повернутись. Ми... знайшли щось у вашому наметі.

Голос урвався.

Елла кинула погляд на уламок у своїй руці — і на мить їй здалося, що піктограми ледь засвітилися під сонцем.

 Вона зрозуміла: цей артефакт — ключ. І за ним уже полюють.

Елла Рівен

Вік: 33 роки.

 Походження: Лондон, Велика Британія.

 Професія: Археологиня, фахівчиня з давніх семітських та близькосхідних культур. Працює з приватними університетськими грантами, часто бере участь у незалежних експедиціях.

Зовнішність

Струнка, витривала, з м’якими, але втомленими рисами обличчя. Очі — сіро-зелені, уважні, завжди ніби оцінюють деталі. Волосся світло-каштанове, зв’язане у недбалий вузол, на обличчі часто — тонка смуга пилу або подряпина від розкопок.

 Не носить прикрас, окрім тонкого срібного ланцюжка — єдиного, що залишилось після її батька.

Характер

● Надзвичайно аналітична, мислить у шарах часу — будь-який уламок для неї це не просто камінь, а чийсь вибір, відбиток історії.

● Неслухняна до правил: не терпить бюрократії, ані спонсорів, які диктують, що саме треба “знайти”.

● Має внутрішній спокій у небезпеці — той, який приходить від людей, що вже втрачали щось важливе.

● Її головна вада — одержимість. Вона може ризикувати життям, якщо відчуває, що стоїть на межі відкриття, яке може змінити історію.

Мотивація

Десять років тому її батько, відомий історик Артур Рівен, загинув при загадкових обставинах під час розкопок у Сирії.   Офіційна версія — піщана буря, нещасний випадок.   Але серед його речей Елла колись знайшла карту, де позначено невідоме поселення в пустелі, і поряд — символ, ідентичний тому, що вона зараз бачить на уламку плити. Для Елли пошук істини — це не лише професія. Це спосіб відновити справедливість, розкрити смерть батька, і знайти те, що він шукав усе життя.   Те, що хтось явно не хоче, щоб знайшли.