Марк

Поява подруги Аліси мене здивувала. Але, чесно кажучи, це було мені на руку — можливість відволіктися від свого прокляття. Бо мої думки… ці наші зустрічі… вони почали займати занадто багато місця. Я собі зовсім не таке планував. Прокляті сни, проклятий театр, проклята зустріч.

Я помітив, що Алісі неприємна моя увага до Маї. Що ж — так навіть краще для нас обох. Краще обірвати все зараз. Не думаю, що між нами вийшло б щось хороше. Мене налякало те, на що натякнув Антон — це неможливо. Ми почали зближуватися, але в нас немає майбутнього. Я не хочу давати дівчині порожню надію.

Я багато спілкувався з Маєю — навіть сів ближче, щоб було зручніше, бо перекрикуватися в гуркоті клубу не було сенсу. Я сам проявляв ініціативу, сам вів розмову — давно я не поводився так активно.

Періодично я кидав погляд на Алісу: вона була сумна, наче згасла свічка. У якийсь момент мені до щему в грудях захотілося підійти, обійняти її й сказати, що все буде добре. Але я стримався. Мої друзі не давали їй зовсім засумувати: танцювали з нею, про щось розпитували. План працював, але чомусь мені від цього ставало тільки важче.

Була вже друга ночі, коли ми вирішили закруглятися. Я запропонував Алісі підвезти її — все ж я її сюди привів. Але вона відмовилась. Відмовилась так різко, що я відчув укол совісті.

Микола не гаяв часу й запропонував допомогу. Що ж — добре, принаймні не буде добиратися сама серед ночі.

— Мая, пропоную продовжити наш вечір у більш інтимній атмосфері. Що скажеш? — промовив я, бо чоловічу природу нікуди не подінеш, а мені до смерті хотілося витіснити образ Аліси з голови.

— Я не проти, — спокусливо закусила губу Мая.

— Тоді радий був зустрітись. Бувайте, друзі. Бувай, Алісо.

— Гарного вечора, — відповіла вона. Голос був не її. Чужий, порожній.

Ми приїхали з Маєю до мене. Я провів коротку екскурсію квартирою, а далі — поцілував її. Вона явно цього чекала. І приїхала вона явно не за розмовами.

Вранці я прокинувся від запаху кави. Маї в ліжку не було. Я вийшов на кухню: вона вже похазяйнувала і зробила чашку для мене. Мені ця ініціатива не сподобалась. Занадто «по-домашньому» для однієї ночі. Сподіваюся, вона не малює собі планів на майбутнє.

— Через пів години маю бути на роботі. Тебе підвезти чи сама доберешся? — запитав я холодно.

На її обличчі на мить промайнуло розчарування, але вона швидко взяла себе в руки.

— Сама доберусь, — кинула вона, встала, не допивши каву, і пішла вдягатися.

Що ж, терапія пройшла успішно — про Алісу я не згадував годин вісім. А зараз згадав — і на душі стало нестерпно важко. Сподіваюся, вона не надто засмутилась.

Мимоволі взяв телефон, відкрив Telegram. Останній раз онлайн — учора ще до нашої зустрічі. Дивно, вона ж зазвичай постійно в мережі.

Я написав Миколі: — Привіт, ти довіз учора Алісу додому?

Відповідь прийшла миттєво: — Ні. Вона в останню хвилину передумала й сказала, що добереться сама.

Та що б вас усіх… Всередині все стислося. Чому я за неї переживаю? Вона ж мені ніхто. Те, що вона снилась мені, не робить нас близькими.

— Все, я зібралась. Дякую за вечір. До зустрічі, — проказала Мая і пішла до дверей.

«До зустрічі» було зайвим. Але я лише кивнув.

Ледь двері зачинились, я набрав ЇЇ номер. Довгі, нескінченні гудки… Я вже думав, що вона скине, але в останню секунду почув:

— Ало.

— Привіт, Алісо. Я хотів запитати, чи все добре? Як ти дісталася додому?

— Так, — відповіла вона. Вперше так холодно, наче я дзвонив із пропозицією встановити пластикові вікна.

Цей тон мене зачепив. Різкий перехід від тієї відкритої, щирої дівчини до цієї крижаної стіни… Але ж я сам цього хотів, чи не так? І все ж я не хотів, щоб вона тримала на мене зло.

— Я хотів вибачитись.

— За що?

— Ну… я тебе запросив, але ми майже не поспілкувалися. Можливо, тобі було нудно в компанії чужих людей.

— Ні. Я люблю нові знайомства й місця, тому дякую. Я поспішаю. Дякую за запрошення і бувай, — сказала вона і поклала слухавку, навіть не давши мені вставити слово.

Я стояв посеред порожньої кухні з телефоном біля вуха, слухаючи короткі гудки. Здається, я щойно власноруч зруйнував щось, чого навіть не встиг назвати.