Розділ 14

- Катю, якщо ти щодо Марка, то…  - без привітань почала Надя, відповівши на дзвінок.

- Ні-ні-ні, я не про те, - крутнувшись у кріслі, спокійно сказала дівчина. – Хоча, може й про те. Коротше, поговорила тут з шефом – він сказав, що з кимось зустрівся зі своїх знайомих, що саме заходять на наш ринок і шукають партнерів. У них, звісно, не такі цікаві камінчики, як у вас, але теж дещо незвичне. Точніше сказати не можу, сама розумієш – корпоративна таємниця, - навмисне прикрила слухавку рукою, наче побоюючись, що хтось підслухає розмову. – В суботу зранку вони приїдуть до готелю, де ми житимемо під час тієї командної штуки, то ж там і обговоримо деталі. Вибач, що так довго набридала тобі. Просто, сама розумієш – головний шукав щось незвичне, то ж одразу загорівся ідеєю з вашими виробами. Але, як не виходить – силувати не стане, то ж нічого страшного.

- О, то угода скасовується?.. – було чутно, що Надя засмутилася, почувши це, але Катя не велася.

- Яка угода, я тебе прошу! Вони ж навіть не зустрічалися, не говорячи про серйозні розмови. Тепер вже навіть не знаю, чи була б можливість та бажання у шефа говорити – все ж завтра весь в клопотах буде – треба закінчити всі справи, поки ми не поїхали.

- Добре, зрозуміла. Передам все Марку.

- Гей, мала, та не засмучуйся! Я до тебе все одно загляну, а те, що працювати разом не стали, то, може, воно й на краще, - спробувала її підбадьорити Катя.

- Може ти й маєш рацію. Слухай, а якщо я все ж вмовлю брата зустрітися?

- Нічого не обіцятиму, - зітхнула Катя, а сама аж кулачки від задоволення стисла й ледь не підскочила на стулі – рибка проковтнула наживку. Питання, чи поведеться більший хижак? – Це хіба що ненадовго перед від’їздом. Але часу буде дійсно обмаль, то ж він має все коротко і чітко розповісти – умови, очікування, яка вартість і обсяги постачання можливі. Сама розумієш – ГолдЮлі – це не масмарт, але й не хенд-мейд, обсяги мають бути відповідні.

- Так-так, - о, здається, хтось навіть ручку взяв, щоб нічого не забути.

– Надю, давай так – ти скажи Марку, але вмовляти не треба. Серйозно – я бачу, як загорілися оченятка в мого боса після тієї розмови. Якщо твій брат захоче співробітництва, то це непогано, але тепер в нього є серйозний конкурент.

- Та я все зрозуміла, не хвилюйся! Все, побігла, бо в мене клієнти, - о, здається, дехто збрехав – в магазині був маленький дзвіночок, то ж, якби зайшов покупець, Катя б почула. Не інакше як побігла братові мізки, певно, вперше у житті, вправляти. Обидві ж розуміли – такий шанс не можна проґавити.

- Босикууу! – ще навіть не зайшовши до його кабінету, закричала Катя.

- Дідько! Дівко, ти смерті моєї хочеш?! Сама ж каву гарячу дала! – зашипів від болю Олег – від несподіванки він пролив на сорочку окріп. Добре хоч встиг вчасно відтягти тканину він шкіри.

- Вибачте-е-е-е, - винувато склала бровки помічниця.

- От що було такого важливого, що ти не могла по-людськи зайти? – Олег кинув піджак на диван – цей елемент одягу, на щастя, лишився чистим, а далі почав швидко розстібати ґудзики на сорочці. – То що ти хотіла?

- Хотіла сказати, що сьогодні закінчимо трохи раніше  - до того заміського комплексу їхати майже дві години, то ж, щоб приїхати й ще ввечері трохи відпочити, краще… - на цьому Катя зависла, забувши всі слова. Шеф, геть не соромлячись її присутності, стягнув сорочку. Потім, все ще уважно слухаючи помічницю, підійшов до вбиральні та почав протирати змоченими руками своє тіло. Певно, змивав сліди кави, але Катя подумала геть не про те. Наче у рекламі спокусливого десерту, він проходився по міцному пресу вологими пальцями, а вода краплинками стікала по засмаглій шкірі. В горлі пересохло, і геть не хотілося відводити погляд. А чоловік, наче на зло, ще й помітив залишки кави на своїх грудях, і тепер різкими рухами проходився по пружних м’язах. От тобі й Чахлик!

- Дідько! – ще раз вилаявся шеф, помітивши темні краплини на штанах. Автоматично потягнувся до застібки й вже розстібнув блискавку, продемонструвавши клаптик яскраво-червоних боксерок, як схаменувся: - Далі стриптиз лише за гроші, - хижо посміхнувся краєчком губ, і прямо подивився на помічницю. Від цього погляду стало гаряче. Настільки, що ладна була бігти до холодильника й обтиратися льодом. Ой, лишенько, це що ж таке коїться?! Її шеф що – не просто сексуальний бос та мрія всіх модельок, але ще й дійсно цікавий мужчина? Навіть знайоме й звичне «мужчинка» тепер до нього не клеїлося. Катя швидко повернулася спиною до чоловіка й затараторила:

- А мені за психічну травму хто платитиме? Мартіні з устрицями хто лікуватиме? Босе, було б ще за що вам платити! Стриптиз видумав… - фиркнула, подумки молячись, щоб не занадто розчервонілися щоки. – Так, коротше, годі мені мізки парити! – схаменулася нарешті. – Автобус приїде раніше. Щоб о 16 вже були готові, зрозуміли?! – набурмосилася дівчина, не розуміючи власної реакції. Секунда, дві, а за ними й довга третя. – Босе, ви там геть обпеклися? Нявкніть хоч щось, якщо живі.

- Няв, - виконав її прохання Олег Юрійович. Звісно Катя повернулася, щоб насварити зарозумілого нахабу, але трошки зависла. А, виходить, її бос таки нічогенький такий хлопак. Симпатичний. Звичний костюм вже змінила біла обтисла футболка, та джинси, а волосся трохи розкуйовдилося. Тепер навіть легка неголеність виглядала не як чітко спланований елемент іміджу, а радше як виклик з натяком на брутальність.