Розділ 10

Після тієї вечірньої розмови в офісі Катя відчувала, як між нею та босом щось змінилося. Якщо до цього він ніколи не хвилювався щодо того, чи якісно зробить помічниця роботу, бо був впевненій у ній, то зараз з’явилася справжня довіра. Нехай пройшло й небагато часу, але стосунки стали геть іншими – за короткий проміжок часу вони побачили слабкості й сильні сторони один одного, навчилися допомагати й цінувати цей тандем.

Було дивно відчувати, що настільки гармонійно працюють у парі – наче на фоні всього іншого це здавалося єдиною правильною річчю. Навіть навчилися передбачати бажання один одного. Особливо це стало помітно, коли Катя готувала невеличку вечірку для керівників та партнерів ГолдЮлі.

- Все, Катю, не діставай! – роздратовано якось відкинув теку від себе. – От що я тут маю побачити? Хочеш змін – внеси щось неправильне, - сказав серйозно, а в очах так і танцювали бісики.

- Добре, шефе. Отже, відбір стриптизерок проводитиму без вас, - зітхнула серйозно Катя й потяглася за текою, але не встигла її взяти – Олег Юрійович швидко накрив її руку своєю, не даючи змоги навіть вирівнятися.

- Катаріно, ти знову починаєш? Всі заходи зі стриптизерками – лише в мої присутності, - на останніх словах на вустах все ж з’явилася зрадлива посмішка. А ось витримка дівчини виявилася кращою, то ж вона чемно перепитала:

- А як бути зі стриптизерами? Їхню майстерність теж ви оцінюватимете? – сказала, а очі так і сяють чесністю й непідкупністю.

- Залишаю це на ваш з Альбіною розсуд, - не витримав, і вголос розсміявся чоловік, відкинувшись у кріслі.

- Ну дивіться, бос, ви самі напросилися, - гмикнула помічниця, вже не приховуючи задоволеної усмішки. Вона підтягла до себе теку й, наче якусь дрібничку, запитала: - організуємо невеличкий виїзний тімбілдінг? У нас майже ніхто нікого не знає – всі сидять по своїх відділах, наче ті миші й навіть не спілкуються…

- Скільки? – зітхнув бос, відчуваючи, як з кишені витікають грошенятка.

- На щастя, зараз не сезон, то ж можемо дозволити собі орендувати заміський комплекс на кілька днів. Тренери візьмуть не багато – я вже дізнавалася. То ж тисяч у 20 втулимося якось. Ви ж мене знаєте – я за вашу копійку горлянку будь-кому перегризу, - показала зубки Катя.

- А це в якій валюті?... – серденько тривожно стиснулося й подумалося, що інфаркт близько, але суворий погляд дівки-біди повернув на землю.

- Босе, не будьте наївним, - поблажливо склала губки бантиком і пішла, вихляючи стегнами.

- Ти мене розориш! – крикнув вслід.

- А ви, Чахлику, хочете над золотом сконати? – кинула через плече.

- Добре, роби все, як знаєш, - зітхнув. – І де була моя голова, коли брав тебе на роботу? – думав, що хоч це не почує, бо вже вийшла до приймальні, але звідти пролунало впевнене:

- На плечах! На відміну від ситуацій з іншими босами та їхніми модельками. Чи хочете помінятися? – останнє спитала, грайливо привідкривши двері й зазирнувши самою лише головою.

- Боже збав! Мені ж моїх підлеглих ще шкода! – чесно зізнався Олег. Катя була задоволена відповіддю, то ж вже через кілька хвилин винагородила боса горням кави й шматком наполеона власного виробництва. – А ще буде? – обережно спитав, розуміючи, що цього, розміром з його руку, вистачить на один кусь.

- Інше вже спакувала вам з собою. То ж годі вередувати, - суворо сказала. Почувався так, наче мала дитина, що випрошує собі іграшку на день народження. Але матуся непохитна, то ж раніше точно нічого не купить. Тобто не дасть. Що ж, схоже, сьогодні таки доведеться раніше скінчити – ну не може ж він дозволити зіпсуватися смаколику?

- Кать, ти вже обрала в чому підеш на вечірку?

- Яку вечірку? – здивовано підвела на нього очі.

- Ту, яку ти готуєш, - скептично скривився бос.

- Е… Ні. А для чого я вам там? – не зрозуміла Катя.

- Не будь наївною – святкування – це лише привід. То ж попрацювати там теж доведеться, а, отже, мені потрібна ти.

- А без мене ніяк?...

- Можна. Але за наслідки я не відповідаю. Розтринькаю всі гроші й укладу невигідні контракти, - пригрозив чоловік.

- Ви в курсі, що з мене мички микаєте? Ну як я вас після цього кину, а? А, між іншим, це ж буде вже вечір п’ятниці! Може в мене плани!

Олег Юрійович підвівся й навис над столом, схилившись ближче до Каті.

- Я – твої плани до скону віків, - від його низького голосу, трохи схожого на гарчання, сироти побігли шкірою, але цього разу дівчина стрималася й не провела по тілу, прибираючи дивні відчуття. Що поробиш – один з цікавих аспектів її роботи з головним.

- Спустіться на землю, шефе – рано чи пізно ви помрете, то ж я точно раніше звільнюся з вашого рабства, - фиркнула трохи нервово. Хай там як, а нова робота дійсно серйозно посунула інші сторони її життя. Але ж йому не варто про це знати, правда? Хоча б тому, що варто мати козирі в рукаві, коли почне нити про низьку зарплату. А вона почне – вже знає себе.

- Дівка-біда, не дочекаєшся! Я ще тебе на пенсію відправлятиму молодим та здоровим! – вигнув брову, і Катя не витримала – розреготалася на всю міць легенів: