Розділ 3

 «Хм, а нічогенька така сума, мені подобається», - вирішила Катя, подивившись на сповіщення з банку. Ті гроші, які вона отримала навіть за ці два тижні на посаді особистого помічника боса, значно перевищували обіцяну зарплатню за місяці у бухгалтерії. Цікаво, що тепер думає Ангеліна, коли розуміє, що ледь не сама влаштувала ненависну стажистку на «тепленьке» місце. Втім, дівчину це мало хвилювало – роботи в неї дійсно побільшало.

-Катаріно, де, в біса, документи?! Ти вчора мені всі мізки виїла, що їх треба підписати, а сама… - Олег вилетів з кабінету, наче ошелелий. Ой, що це, невже він нарешті таки зміг відірватися від телефону? Пів ранку триндів з китайцями, а тепер бідна Катя винна?

- Я вже їх підписала й віднесла. А ще раз назвете мене Катаріною, то каву на цикорій заміню! – пригрозила помічниця. Так, її дійсно звали Катаріною (чорти б побрали ті мексиканські серіали, які дивилася матуся під час вагітності!), але, якби не офіційні документи, хрін би хто дізнався про це на роботі!

- Зробиш це – позбавлю премії, - слова точно стосувалися кави, бо то – свята. А про те, що вона підробляє його підпис, ще з перших днів знав. Застукав одного разу з чернеткою, а потім лише гмикнув і ткнув пальцем, де не так літеру написала.

- Ви вже зробили це. Вчора. І позавчора. І на минулому тижні. Ще не набридло? – роздратовано поцікавилася Катя й закинула до рота одразу три шоколадні цукерки. Живіт болів жахливо, та ще й настрій був кепський, то ж бос у цей момент сильно ризикував. Жінка під час критичних днів жахливіша за розлюченого дракона. – Слухайте, у вас щось термінове, чи так, побухтіти прийшли? Мені ще звіти вам готувати за місяць та тендерну документацію перевіряти.

- Катю, з тобою все гаразд? – помовчавши трохи, поцікавився чоловік.

- Відчепіться, а? Ну, правда, не потрібно воно вам, - відмахнулася й занурилася в монітор. Нехай вважає, що вона там дійсно щось бачить. Хоча, звісно, все потім заново перевіряти – стан був гірший, ніж у перевареного спагеті. Ще й ця дурнувата спека… Навіть кондиціонер не рятував.

Клацнули двері, й в приймальні стало тихо – вона залишилася сама. Тільки кулер щось булькав собі, та інколи друкував принтер.

- Все, більше не можу, - зітхнула, й опустила голову на стіл. Подумала, й поклала під неї руку, щоб трошки м’якше стало. А день тільки почався…

Хто, в біса, придумав стільки видів шоколаду? Ну є ж 3 варіанти – чорний, білий та молочний. Нє, треба було ще помізкувати й різних приколів повидумувати – з марципаном, печивом, горіхами, семенами кунжуту та пилком фей, щоб його! А ріг єдинорога туди не натерли? Чи, може, лускою морської німфи прикрасили? Фу… від думки про десерт із запахом риби стало недобре, то ж Олег схопив першу-ліпшу плитку шоколаду й пішов на касу. Потім подумав, і схопив з полиць ще кілька коробок з різними смаколиками.

В перший вечір після закінчення відбору хвилювався, що таки погарячкував і зробив помилку, але вже через добу був впевнений – все зробив правильно. Катя була прудка, нахабна й вперта. Саме така й потрібна, щоб виховувати його розніжених підлеглих. З особливою турботою й завзятістю вона ганяла колишню керівницю – та ледь не щодня мала подавати нові звіти. Цікаво, чим за день малу дістала Ангеліна? Втім, генеральний мало звертав на це увагу – направляв, давав основні вказівки й чекав на результат. Як буде все зроблено його не цікавило, і дівчина це розуміла та користалася дарованим карт-бланшем. Протягом першого тижня він ще придивлявся до нової співробітниці, вводив її в курс справи й обережно спостерігав за всім. А потім розслабився. Катя питала лише тоді, коли не могла знайти потрібну інформацію сама, а шукати вона таки вміла добряче. То ж в Олега з’явилася можливість нарешті зайнятися тим, що дійсно хвилювало, а саме – пошуком нових каменів.

Сьогодні він пів дня спілкувався з партнерами та просив їх пришвидшити постачання, то ж самостійність помічниці вкотре зіграла на руку. Але коли вийшов та побачив, що дівчина явно чимось пригнічена й навіть на провокацію з іменем не ведеться, вирішив не чіпати більше. Зазвичай вона аж червоніла від цього звернення, а одного разу навіть олівець зламала, а тут… нічого. Банальна погроза замінити каву навіть роздратовано не звучала – радше втомлено. Крім того, бліде обличчя Каті говорило про те, що їй зле. Тільки причини він не розумів, то ж про всяк випадок вирішив зайти в аптеку й накупити усього, чого тільки можна – знеболювального, для пониження та підвищення тиску, антигістамінного та протиблювотного. Коротше, фармацевтка ладна була його перехрестити, почувши про бідосю, якій це все потрібно. 

- Я навіть не хочу знати, що з тобою сталося, якщо все це – твоє, - почув за спиною голос Єгора.

- Наче тобі хтось про це сказав би, - повернувся й кинув незадоволений погляд на двоюрідного брата Олег. Геть не в тему родич побачив ще й купу солоденького, яке встиг придбати генеральний. Його нелюбов до десертів стала вже справжньою легендою – ще ніхто не зміг вмовити з’їсти більше ніж одну чайну ложечку, якою б смачною не була страва. То ж здивований погляд Єгора був цілком очікуваним. Та й на здоров’я, попри жарти родича, Олег ніколи не жалівся, то ж чоловік швидко зрозумів що й до чого.

- Братику, тільки не кажи, що таки спромігся завести собі нарешті коханку, - безцеремонно зазирнув він у пакет.

- Звали, це для моєї помічниці, - сказав, і прикусив язика – от тепер точно не відчепиться. Ех, знав би Єгор про Катю – точно б не подумав, що вона могла його спокусити. Занадто серйозна й ділова. До такої схочеш – не підступишся. Хоча, згадуючи грудки, за які вже встиг потриматися, навіть починав сумувати через таку позицію дівчини. Та й нижні «трошки більше 90» були доволі непоганими. Одного разу зайшов невдало до кабінету – дівчина саме сперлася на стіл всім тілом та щось активно вишукувала за ним. Олег аж задивився на цю привабливу картину й ледь не попався на гарячому. Добре хоч встиг вчасно удати, що весь цей час вивчав виключно теку в руках.