Сучасна поезія

                                Зміст

Неповторне

Богиня

Щастя

Біль

Буденність

Загадковість

Ненависть

Замазюка

Кохання бій

Запах літа

Ігри-думки

Киця

Подарунок долі

Слабо?

В очікуванні

Життя

Сірість

Завжди йди

Самотність

Від себе не втечеш

Мій світ

У чому сенс?

У дитинство двері

Жінка

Звільнилася!

       НЕПОВТОРНЕ

Що неможливо повернути?

Дитячу щирість сприйняття,

найперші зорі, поцілунки,

сердець щойнозакоханих биття?

Але нічого це не означає.

Ще не кінець. Нові емоції зійдуть.

З прийдешнім днем нас всесвіт повінчає,

А спогади? Вони, мов марево, підуть…

      БОГИНЯ

Хочу я оту цукерку:

спокушає на вітрині.

 Я — революціонерка!

День —дієта, два – богиня!

  ЩАСТЯ 

Щастя – міф?

Ні! Щастя – це дотик

сонця променів, рідних долонь,

слів душевних, цілунка в животик,

зупиняючи час, біля скронь.

       БІЛЬ

Болить? Терпи!

А ні – зміни.

Болить? Живи!

А ні – засни.

Нестерпно? Плач!

А ні – порви.

Пробач без здач,

благослови.

Йому дійде.

Тобі? Авжеж!

Ще пару літ – 

біль не знайдеш.

    БУДЕННІСТЬ

У сковорідці жир пливе,

я вглядаюся, як булькає.

Так  дістали ці реалії вже…

Мій заходить: «В нас цибулька є?»                       

А йому, бач, по цимбалах,                                          

думає, чим поживитися.

Зараз сім яєць як вжарю…

Їж, коханий, я топитися…

Не дочекається! Напитися. Жартую.

Як казала бабця: «Краще помолитися».

       ЗАГАДКОВІСТЬ

Симпатюлька я й мазулька,

хочу світло дарувати,

та сьогодні сльози хлинуть…

З`їм цукрової я вати.

І ніхто не заспокоїть.

Вже й сама себе боюся!

Інколи таке накоїть

можу, щойно розізлюся.

Але потім усе прийму і змирюся…

         НЕНАВИСТЬ

Я ненавиджу тебе, ненависте,

але інколи ти в мені є.

Накриваєш, вдираєшся, наглосте,

і затьмарюєш світло моє.

Я молю в глибині: «Зупинися!»

Очі холодом криють. Кришталь.

А душа…Ти ж, моя рятівнице!

Ще не стерлась. Лікує печаль…

        ЗАМАЗЮКА

Замазюкаю я губи у суницю й

поцілую тебе впертого в сорочку

 та самотньо помандрую…

Як же легко спантеличить,

вас — таких раціональних!

Посміхнися! Тобі личить.

Й відчепися! Я брутальна!

        КОХАННЯ БІЙ

Пробач мені відверту силу, лють,

і дикі ревнощі мої несамовиті.

Якби ж могла покинути, забуть,

то ж ні — коханням навіть нерви оповиті.

Щодо теорії… Прекрасно знаю я

про полігамність вашу й вільну долю.

Колись, боюся, вибухне душа моя.

Не відпускає, ще й кричить: « Готуйсь до бою!»

          ЗАПАХ ЛІТА

Ми повінчані травами й росами,

золотими у полі покосами.

— Ти — мій подих, — я тихо шепочу,

ніжним дотиком бавитись хочу.

І нехай увесь світ в Літу кане,

вже за обрієм сонце розтане.

— Сон мій дивний, — подумаєш ти.

Радість в миті змогли ми знайти.

Хіба зможу від тебе піти?

           ІГРИ-ДУМКИ

Ти — брутальний? Не сміши!

Мамоччине золотко.

Хоч тобі і до снаги ще змінитись.

Як же буде солодко…

           КИЦЯ

Кицею  б хотіла бути.

Киці можна скрізь заснути.

Пригощають всі добреньким,

кожен робить витребеньки,

щоб хоча б на руки взяти,

а вона надвір — тікати…

      ПОДАРУНОК ДОЛІ

Для мене подарунок долі – жінка я.

Ні, я не квітка і не птах – проста, земнаЯ,

хоч з крилами і з пелюстками…

Знаю – це справжній дар!

Надособливість відчуваю.

Почуй мене, відкрий вікно душі.

Мій погляд, сутність, зміст на повні груди.

Коли плекаю, мають силу люди,

то творить аромат любові, він повсюди…

                 СЛАБО?

Покохай мене з усім гамузом оригінальності,

ось такою, як зараз, у мінорній тональності.

З нервами, надмірним плачем

 і вразливою, що не сумуватимеш.