Зміст
Неповторне
Богиня
Щастя
Біль
Буденність
Загадковість
Ненависть
Замазюка
Кохання бій
Запах літа
Ігри-думки
Киця
Подарунок долі
Слабо?
В очікуванні
Життя
Сірість
Завжди йди
Самотність
Від себе не втечеш
Мій світ
У чому сенс?
У дитинство двері
Жінка
Звільнилася!
НЕПОВТОРНЕ
Що неможливо повернути?
Дитячу щирість сприйняття,
найперші зорі, поцілунки,
сердець щойнозакоханих биття?
Але нічого це не означає.
Ще не кінець. Нові емоції зійдуть.
З прийдешнім днем нас всесвіт повінчає,
А спогади? Вони, мов марево, підуть…
БОГИНЯ
Хочу я оту цукерку:
спокушає на вітрині.
Я — революціонерка!
День —дієта, два – богиня!
ЩАСТЯ
Щастя – міф?
Ні! Щастя – це дотик
сонця променів, рідних долонь,
слів душевних, цілунка в животик,
зупиняючи час, біля скронь.
БІЛЬ
Болить? Терпи!
А ні – зміни.
Болить? Живи!
А ні – засни.
Нестерпно? Плач!
А ні – порви.
Пробач без здач,
благослови.
Йому дійде.
Тобі? Авжеж!
Ще пару літ –
біль не знайдеш.
БУДЕННІСТЬ
У сковорідці жир пливе,
я вглядаюся, як булькає.
Так дістали ці реалії вже…
Мій заходить: «В нас цибулька є?»
А йому, бач, по цимбалах,
думає, чим поживитися.
Зараз сім яєць як вжарю…
Їж, коханий, я топитися…
Не дочекається! Напитися. Жартую.
Як казала бабця: «Краще помолитися».
ЗАГАДКОВІСТЬ
Симпатюлька я й мазулька,
хочу світло дарувати,
та сьогодні сльози хлинуть…
З`їм цукрової я вати.
І ніхто не заспокоїть.
Вже й сама себе боюся!
Інколи таке накоїть
можу, щойно розізлюся.
Але потім усе прийму і змирюся…
НЕНАВИСТЬ
Я ненавиджу тебе, ненависте,
але інколи ти в мені є.
Накриваєш, вдираєшся, наглосте,
і затьмарюєш світло моє.
Я молю в глибині: «Зупинися!»
Очі холодом криють. Кришталь.
А душа…Ти ж, моя рятівнице!
Ще не стерлась. Лікує печаль…
ЗАМАЗЮКА
Замазюкаю я губи у суницю й
поцілую тебе впертого в сорочку
та самотньо помандрую…
Як же легко спантеличить,
вас — таких раціональних!
Посміхнися! Тобі личить.
Й відчепися! Я брутальна!
КОХАННЯ БІЙ
Пробач мені відверту силу, лють,
і дикі ревнощі мої несамовиті.
Якби ж могла покинути, забуть,
то ж ні — коханням навіть нерви оповиті.
Щодо теорії… Прекрасно знаю я
про полігамність вашу й вільну долю.
Колись, боюся, вибухне душа моя.
Не відпускає, ще й кричить: « Готуйсь до бою!»
ЗАПАХ ЛІТА
Ми повінчані травами й росами,
золотими у полі покосами.
— Ти — мій подих, — я тихо шепочу,
ніжним дотиком бавитись хочу.
І нехай увесь світ в Літу кане,
вже за обрієм сонце розтане.
— Сон мій дивний, — подумаєш ти.
Радість в миті змогли ми знайти.
Хіба зможу від тебе піти?
ІГРИ-ДУМКИ
Ти — брутальний? Не сміши!
Мамоччине золотко.
Хоч тобі і до снаги ще змінитись.
Як же буде солодко…
КИЦЯ
Кицею б хотіла бути.
Киці можна скрізь заснути.
Пригощають всі добреньким,
кожен робить витребеньки,
щоб хоча б на руки взяти,
а вона надвір — тікати…
ПОДАРУНОК ДОЛІ
Для мене подарунок долі – жінка я.
Ні, я не квітка і не птах – проста, земнаЯ,
хоч з крилами і з пелюстками…
Знаю – це справжній дар!
Надособливість відчуваю.
Почуй мене, відкрий вікно душі.
Мій погляд, сутність, зміст на повні груди.
Коли плекаю, мають силу люди,
то творить аромат любові, він повсюди…
СЛАБО?
Покохай мене з усім гамузом оригінальності,
ось такою, як зараз, у мінорній тональності.
З нервами, надмірним плачем
і вразливою, що не сумуватимеш.
Відредаговано: 29.10.2020