Глава 15

Після такого бурхливого початку дня я ще довго не могла налаштуватись на робочий лад. Тим більше, що я звичайно ж погодилась на знайомство з батьками Кріса, все думала, як справити враження на них. Навіть Айя помітила в вечір що я чимось занепокоєна, але не було можливості залишитись сам на сам і поговорити.

Мене тішило, що хлопець та друзі одразу знайшли спільну мову. Айя зміряла Кріса поглядом, а потім підняла великий палець і заявила:

- У житті ти ще сексуальніше ніж на фото! - я відчула як щоки заливаються червонив, а Тео лиш фиркнув в кулак, вдаючи що закашлявся. - Але якщо ти образиш мою Марі - дівчина підійшла ближче до Кріса і погрозила йому пальцем. - твої зелені оченята тебе не врятують!

- Айя! - простогнала я. Але Кріс не дав договорити.

- Здається, Мері, у тебе талант прив'язувати до себе людей, котрі готові йти за тобою до пекла! - поцілував мене у маківку, а потім обернувся до Айї і впевнено проговорив:

- Сховай кігті, цього ніколи не буде!

А потім ці двоє почали спілкуватись, наче були знайомі все життя. Тео лише посміювався і тихенько порадив мені уважніше придивитись до Айї. Я спочатку не розуміла про що він, а потім таки побачила - подруга пильно стежила за реакцією Кріса на довгоногих офіціанток, які кидали на нього грайливі погляди, дівчина, фіксувала як він поводить себе зі мною, наче мимоволі, випитувала Крістофера про сім'ю, роботу...

- Мені здається, наче вона грається в мою маму. - прошептала тихо другові.

Тео зробив ковток пива і ствердно кивнув.

- Тобі не здається. Але Веллер молодець! Інший давно послав би цю божевільну. а він тримається.

Айя помітила наші переговори:

- Про що ви там шепчетесь?

- Тео розповідає про вашу подорож.

- О так, нам є що згадати, але тепер хочеться трохи побути вдома. Ми з Тео придивились милу квартирку в Швабінгу. Вже внесли оплату за перші чотири місяці оренди.....

Далі розмова перетекла на нерухомість, виявилось, що фірма Кріса якраз закінчує будівництво у цьому районі Мюнхена....

В кінці всі були задоволені вечором, Айя таки знайшла хвилинку, щоб шепнути - "Здається, Веллер закоханий без тями!"

Я вкотре почервоніла і міцно обійняла подругу у відповідь. Яка вона у мене чудна!

- Марі, завтра ми мусимо зустрітись без хлопці, трохи говорити. Не закочуй очі, Веллер, я все бачу.

- Ходив вже, Шерлок. - Тео потис руку Крісу, обійняв мене і допоміг Айї сісти в авто.

- Здзвонимось. - крикнула я на прощання і помахала друзям рукою.

- Я думав, що попав на допит у поліцію.

Кріс тихо розсміявся і накинув свій піджак на мої плечі.

- Дякую. Пробач, інколи Айю заносить.

- Марі, таких друзів потрібно берегти! Я навіть зовсім трішки заздрю тобі.

- Кріс, тепер це наші друзі. Спільні.

- Це означає, що я їм сподобався і ніхто не буде видряпувати мої зелені оченята? - Кріс вдавано сплеснув руками

- А ще те, що тобі доведеться звикнути до екстравагантності Айї.

- Життя до такого мене не готувало, але я готовий спробувати.

В ту ніч, в обіймах Кріса я думала, що всі проблеми - дрібниця, якщо він поруч. От тільки я зовсім забула, що в житті Крістофера є ще одна дорога серцю жінка - його мама.

Оскільки вчора Еліз не було в галереї через деякі організаційні моменти з виставкою, поговорити про вечірку у замку Блютенбургу ми змогли тільки сьогодні.

Я одразу помітила блиск очей і посмішку, яку жінка намагалась приховати, але хіба можна сховати щастя?

Вільний час знайшовся після обіду, ми зручно вмостились за столиком кафе замовивши каву та чізкейк. Еліз довго не знала як почати розмову, перескакувала з тем, робила паузи, плутаючись у думках,..

- Елізабет, я ж не вимагаю мені розповісти про Конрада. Це твоє особисте.

-Боюсь, якщо не розповім - просто трісну від емоцій. Ти не повіриш!

Я лиш усміхнулась, ага не повірю. Ріхтер того ж вечора, коли була вечірка написав мені лише одне слово - "Дякую". Та цього було достатньо, щоб зрозуміти, що наш план вдався.

Звичайно, мені було цікаво почути подробиці, але я не хотіла вриватись в особистий простір друзів. Мені вистачило самого факту, що вони таки помирились.

- Це був Ріхтер!

Надіюсь мені добре вдалось показати здивування, але Еліз навіть не звертала уваги на мене, жінка замріяно дивилась у вікно тримаючи двома руками чашку.

- У замку на мене чекали - варто було вийти з авто, як молодий юнак подарував білосніжну орхідею. Потім ще один у залі і так рівно 12 разів. Я очікувала коли ж з'явиться Конрад, але його не було. На мене кидали здивовані погляди, задавали питання, на які я не мала відповіді. Потім оголосили танці, а мого кавалера так і не було. Я помітила Ріхтера одразу як прийшла, навіть подумала, що вся ця гра - його, от тільки чоловік не звертав на мене уваги! - жінка обурливо махнула головою. - Звичайно я починала нервувати, було відчуття наче все це просто розіграш. Ти тільки уяви - я така красива, у дорогезному платті, після салону краси, налаштована на романтику, а Конрада нема! А потім Ріхтер запросив мене на танець. Почав випитувати, чому я весь час так пильно оглядаюсь по залу, невже когось чекаю. - Еліз фиркнула, але одразу усміхнулась. - Марі, я такі дурниці почала говорити! Соромно розказати, а він лиш усміхався. А потім офіціант щось передав йому за спиною і Ріхтер протягнув мені 13 орхідею. Мені здавалось що от от втрачу свідомість.