Глава 13

Щоб Крістофер не говорив про зручний одяг, мені хотілось вразити його. Я знала, що він любить мене у будь якому вигляді - сонну з самого ранку, чи не виспану після важкого тижня, у платті в клубі чи домашньому сарафані у майстерні...від його поглядів клубок бажання скручувався внизу живота і віддавав мурашками по шкірі. Лише один чоловік у цілому світі викликав у мене таке божевілля. І для нього мені хотілось бути ідеальною.

Легке плаття нижче колін на долоню із невеликим вирізом гарно підкреслювало фігуру, легка тканина каскадом падала вниз і звабливо обкреслювала лінію стегон. Широкий пояс охоплював талію і робив акцент на лінії грудей. Приємного голубого кольору, плаття личило мені.

Зручні білі кеди з синіми шнурівками дозволяли довго ходити без відчуття втоми. Невеликий шкіряний рюкзак вмістив у собі тонкий шифоновий шарф, легку куртку, якщо буде прохолодно та різні дрібниці.

Я майже не користувалась косметикою, лише підвела очі та підкреслила вії за допомогою туші. Я залишилась задоволена відображенням у дзеркалі і весело підморгнула собі. У грудях підіймалось передчуття чогось казкового.

Кріс приїхав хвилина в хвилину, піднявся у квартиру з великим букетом соняшників. Він дивовижно вгадував мої побажання, наче вмів читати думки - ці квіти у неймовірно любила. Яскраві, красиві, здавалось вони наповнюють все навкруги теплом.

- Бачу, що з букетом я вгадав. - Крістофер ніжно поцілував мене і я на мить забула як дихати від його присутності.

- Ти навіть не уявляєш на скільки. Дякую.

- Ти неймовірно виглядаєш і я радий, що сьогодні ця краса лише для мене одного.

Кріс положив квіти на невеликий столик і міно мене обійняв закрутивши по кімнаті, щасливо розсміявшись я міцніше обхопила його за шию і грайливо прикусила мочку вуха. Провела рукою по шиї, заплутала пальці у густому волоссі і вдихнула аромат його парфуму - мускус, нотки мигдаля і ледь помітні квіткові. Кріс завжди користувався лише цими духами.

- Якщо ти продовжиш, ми нікуди не поїдемо. - його голос звучав хрипло і по шкірі пробігли мурашки.

- Можемо продовжити трошки пізніше? - я грайливо прикусила губу і Крістофер ледь чутно застогнав. Ми кілька хвилин цілувались, геть забувши про час і плани.

- Давай спочатку сюрприз, а потім десерт. - Крістофер торкнувся своїм носом до мого і потерся. - Я справді хочу, щоб ми поїхали в одне місце. Тобі сподобається.

- Не сумніваюсь.

Дорога зайняла близько години, ми виїхали за місто, минули кілька невеликих сіл і тепер дорога йшла через густий ліс. Вікна були відчинені і я висунула руку у вікно відчуваючи як вітер відбивається від долоні, у салоні пахнуло зеленню і лісовими квітами. Я не задавала питань, всеціло довіряючи Крісу та й навряд чи він сказав би куди ми їдемо.

Нарешті машина стишила хід і зупинилась біля невеликого будинку із дерева і скла. Великі панорамні вікна тягнулись від самої землі аж до даху, ганок був з річкового каменю, кругом росли яскраві квіти і кущі. З заїзду було видно лише одну сторону будинку, вся інша частина ховалась за акуратними кущами та високими деревами. Кріс допоміг мені вийти з машини і поки він витягав з багажника речі я зацікавлено розглядалась навколо. Було видно що за домом доглядають, хоч тут ніхто не живе цілий рік, скоріше використовують як дачу. Доріжки були чисті від трави, квіти доглянуті, а сам будинок виглядав охайним.

Кріс помітив моє задоволення від сюрпризу.

- Я знав, що вгадаю. Про цей будинок мало хто знає, я люблю приїздити сюди коли потрібно подумати про щось чи просто відпочити.

- Тут дуже гарно.

- В середині доволі скромно. - якщо Крістофер чекав якоїсь реакції на цю фразу то марно. Звичайно, за час життя у Мюнхені я звикла до стильних дизайнерських рішень будь то одяг чи житло. Але я чудово знала і іншу сторону - ту, яка залишилась вдома. Думаю, хлопець був би шокований подивившись на обстановку в гуртожитку.

На справді в середині будинку було просторо і майже не було меблів. Коридор був одночасно і невеликою кухнею, праворуч - двері до вбиральні, ліворуч - одна велика кімната. Зручний диван із кількома подушками, коврик із шерсті, широкий але низький столик, на якому стояла ваза з різноманітними квітами. Одну стіну займав шикарний камін, я закрила очі і провела рукою по прохолодному камені, здавалось що ось ось відчую запах дров і вогнища.

- Ми обов'язково розпалимо його ввечері. - Кріс підіймався сходами на другий поверх. Точніше це був як невеликий балкон над кімнатою. Я поспішила за хлопцем з цікавістю роздивляючись інтер'єр - майже всю площу займало ліжко під темно синім покривалом. Навпроти нього - вікно, що виходило у сад, а на сусідній стіні - велике дзеркало. Я уявила як в ньому відображається все те, що відбувається на ліжку і відчула як почервоніла, Кріс помітив мою реакцію і весело розсміявся, але нічого не сказав.

Ми залишили речі біля ліжка і спустились на вниз, хлопець відчинив двері, які виходили на задня подвір'я і в кімнату увірвався приємний вітерець.

- Тут є кілька грядок із овочами та зеленню, я купив продукти то ж пропоную приготувати вечерю.

- Разом?

- Сумніваєшся чи вмію я готувати? - Кріс грайливо насупився.