Глава 11

Ми з Крісом любили прогулюватись по набережній Ізар, це місце заспокоювало і дарувало відчуття затишку, але сьогодні я відчувала як у грудях калатає серце і дрижать руки. З кожним днем наближалось весілля Діани і я мусила поговорити з Крісом на рахунок спільної поїздки на цю подію. Чи не сприйме Крістофер таку пропозицію як якісь зобов’язання? Їхати на весілля моєї подруги в чужу країну це явно перехід на новий рівень у стосунках. Чи не спішу я? З одного боку- хлопець давно дав зрозуміти, що наші відносини для нього багато означають, а з іншого – чи готова я пускати його ще глибше у серце. Показати своє минуле, познайомити з батьками і відкрити дещо іншу сторону свого життя. Але я хотіла щоб хлопець був поруч.

Це мабуть егоїстично з мого боку, але йти на весілля де я толком нікого не знаю і вся ця ситуація з нареченим…Мені потрібна була підтримка, хоч я і не збиралась розказувати Крісу про минуле, не зараз точно, але його присутністю заспокоювала мене, всі проблеми ставали дрібницею яка вирішується лясканням пальців.

-Ти якась тиха сьогодні, все добре? – хлопець занепокоєно подивився на мене, наче шукаючи в очах відповіді.

- Давай присядемо - я кивнула на лавку і нервовим рухом поправила волосся, намагаючись заспокоїти себе.

-Ти лякаєш мене, Мері.

Ми сіли на невелику лавочку під широкою липою і я довго збиралась з думками. Квітневе сонце толком не зігрівало, чи може мене бив озноб?

- Я не хочу щоб моє прохання видалось тобі нав'язливим, чи щось таке. Якщо ти відмовишся - я зрозумію.

- Так, Мері що відбувається? - Крістофер взяв мої холодні пальці у свої долоні у марній спробі зігріти їх.

- У мене є хороша давня подруга у Києві, завдяки їй я опинилась у Німеччині.

- Діана? – я кивнула. – Я пам'ятаю, ти кілька разів розповідала про неї. І в чому справа?

- У Діани через п’ять місяці весілля і я запрошена на нього. От тільки запрошення на двох людей, Кріс. – я пильно подивилась на хлопця, а на його обличчі з’явилась усмішка.

- Ну і налякала. Ти хочеш щоб я поїхав з тобою. - констатував факт Веллер.

- Ти можеш відмовитися. - я ж розуміла, що всім серцем боюсь його відмови.

- Мері, я поїду. Чесно кажучи, мені цікаво подивитися на твою країну і познайомитися з твоїми друзями і – зробив театральну паузу – Мері, я хочу познайомитись з твоїми батьками.

Я різко вдихнула, от тобі поворот. Я переживаю чи не спішу з дурним запрошенням на весілля, а він хоче познайомитися з батьками.

- Ти проти? - мою заминку з відповіддю чоловік зрозумів по своєму.

- Це просто неочікувано. Я чесно кажучи нікого з своїх хлопців не знайомила з батьками – Кріс нахмурився і я зрозуміла що ляпнула дурницю.

– Кріс, я не в тому сенсі що ти просто черговий хлопець, тобто я не хочу сказати що ти…От же ж... – сама завела себе у неприємну ситуацію. Я замовчала приводячи думки до тями.

– Кріс, для мене це важливий крок. І якщо ти хочеш познайомитись з моїми батьками, то так і буде. Я тільки буду рада цьому! Я просто розгубилась.

Хлопець притягнув мене до себе і поцілував.

- Я зрозумів, що ти шокована. Але Мері, я справді серйозно ставлюся до наших відносин, я не підліток, щоб голосно говорити про почуття на порожньому місці.

Я задоволено прикрила очі. Ніби нічого не сказав, але ж ясно що наші відносини з кожним днем стають все міцніші.

Я зручно сперлась на плече Кріса і ледь не замуркотіла від задоволення. Хлопець поцілував мене у щоку і потерся носом об шию, приємно пестячи шкіру.

- У мене для тебе є сюрприз. – Крістофер витяг з кишені піджака два квитки на літак

- Що це? - я здивовано переводила погляд з квитків на Веллера і навпаки.

- Як ти ставишся до опери?

- Опера? Соромно признатися але я ніколи в ній не була.

- «Аджельбета» чудова можливість це надолужити.

До мене кілька хвилин доходило про що говорить Крістофер, а потім наче громом вдарена я скрикнула - Кріс купив квитки на оперу найскандальнішого композитора Ріго Ла П'ява. Журналісти вже кілька місяців смакують найдрібніші подробиці з його життя і творчості. Відгуки критиків і глядачів розділились одразу після прем'єри у Ла Скала*, а квитки у Ковен Гарден* і Оперу Граньє* були розкуплені у рекордні терміни . От тепер черга дійшла і до Віденської опера.

Я знала все про "Аджельбету" бо Елізабет була любителькою опери, то ж останнім часом не переставала розповідати мені про скандал навколо Ріго Ла П'ява та його твору.

- Чекай, Віденська опера? Елізабет розказувала про неї, але Кріс, Австрія?

- Це ж зовсім поруч!

Точніше 430 кілометрів і зовсім інша країна.

- Ти якось сказала мені, що мрієш побувати у Відні. То чому не зробити це зараз?

Я справді говорила таке, але і подумати не могла, що Крістофер кинеться здійснювати мої мрії.