Розділ 10.1

– Я зовсім тебе не розумію, Ді, – Яр більше не цілує, але зі своїх обіймів не випускає. – Твій настрій змінюється зі швидкістю світла.

– Пробач, – кажу спокійно. – Тобі не потрібна така дівчина, як я. От Лейла – ідеальна. З нею ти будеш щасливий. 

– Може, я сам буду вирішувати, хто ідеальний, а хто – ні? – питає. 

– Але ж ти прийшов з нею, отже, щось між вами є, – бурчу.

– Ми дружимо давно. Навчалися разом, – пояснює. – Не більше. 

– Справді? – з надією питаю.

– Справді, – усміхається. – Ходи до мене, колючко. Треба скористатися моментом, поки ти не випустила шипи. 

І що тут сказати? Яр має рацію. Він готовий терпіти мої перепади настрою і постійне невдоволення. Ну просто ідеальний чоловік. 

Ми знову цілуємось, а потім Яр мене відпускає. Йому треба повертатися в будинок, а я знову йду у майстерню. Від поганого настрою і сліду не залишилося. Я знову щаслива. Але чи надовго це? 

У дім повертаюся тільки після півночі. Відразу йду в кімнату і лягаю спати. Навіть засинаю з усмішкою на устах, що буває вкрай рідко, і все завдяки Ярославу. 

Наступного ранку зустрічаю на кухні Алісу. Виглядає вона не дуже і п’є тільки воду. 

– Токсикоз? – питаю, а вона киває. 

– Ти як після вчорашнього? Помирилися з Алексом? –  питає.

– Усе добре, – киваю.

– А з Яром? – Аліса усміхається, а я червонію. – Коли він повернувся, я помітила сліди фарби у нього на одязі. Схоже, ваше примирення було дуже… тісним, якщо він забруднився. 

Червонію як стиглий помідор, а Аліса сміється. 

– Ми дійсно примирилися, – кажу. – Тільки я не знаю, чи надовго це. 

– Чому? – хмуриться дівчина. – Яр дуже хороший. Він ніколи тебе не образить.

– Я знаю, – зітхаю. – У нашому випадку образити можу я. Але він це розуміє та приймає. 

– До речі, я домовилася з Висоцьким. Він допоможе з пошуком біологічних батьків Яра. Є надія, що вони знайдуться.

– Круто! – це дійсно хороша новина. – Виходить, ти помирилася з батьком. Прийняла його?

– Ні, не прийняла, – відповідає. – Він сам зголосився допомогти, а я погодилася. 

Не встигаю договорити про свої ідеї, тому що телефон починає дзвонити. Бачу незнайомий номер і трохи дивуюсь.

– Слухаю! – відповідаю. 

– Привіт, художнице! Це Єгор! – чую бадьорий голос чоловіка. 

– О, привіт! – я дійсно рада його чути. – Як твій тато?

– Він опритомнів і хоче тебе побачити. Подякувати за порятунок.

– Це не обов’язково, – відповідаю. – Головне, що йому краще. 

– Він не приймає відмов. Зможеш приїхати сьогодні? 

– Ну, добре. 

Домовляємось, що через годину приїду в лікарню і Єгор проведе мене до свого батька. Швидко снідаю і їду в місто. Не хочу змушувати Єгора чекати. Тільки на півдорозі мені телефонує Яр. Бачу його ім’я на екрані та усміхаюсь. 

– Слухаю! 

– Чим займаєшся, колючко? – питає. 

– Їду в лікарню, – відповідаю.

– Навіщо? Сталося щось? – миттєво стає серйозним, а я розповідаю про свою пригоду. – Отже, ти тепер ще й рятівниця. 

– Виходить, що так, – усміхаюсь. – А ти що робиш?

– Працюю. Перший робочий день, як-не-як, – пояснює. – Може, пообідаємо разом? Є привід відсвяткувати. 

– А як же Лейла? 

– Ти ревнуєш, колючко? – задоволено протягує Яр. 

Хочу йому відповісти, але саме в цей момент мою автівку підрізає інший автомобіль. Робить це так різко, що я не встигаю вчасно відреагувати і не гальмую. 

В результаті врізаюсь у його задній бампер і при цьому б’юсь головою об кермо, тому що забула пристебнутися. Голова миттєво вибухає від болю, і кортить вбити цього горе-водія.

– Колючко, ти чому мовчиш? – кричить у слухавку Яр. – Колючко! Діано!

– Я тут… – видихаю і дивлюсь, як з автомобіля, що попереду, виходить амбал під два метри ростом. Роздратовано дивиться на пошкодження, а тоді на мене через лобове скло… 

– Щось сталося? Що з голосом? – питає Яр.

– Я знову потрапила в аварію, – кажу, а водій з іншої автівки наближається до дверей з мого боку і починає стукати у вікно. 

– Де ти зараз? Я приїду! – кричить Яр.

– Відчиняй двері, дурепо! Розбиратись будемо! – гиркає по той бік водій.

А у мене голова розколюється і руки тремтять. Після такого Алекс точно забере у мене машину. Та спочатку цей навіжений відірве мені голову. А він це зробить. По очах бачу…

Мої любі, наступний розділ буде доступним після відкриття передплати. Одразу хочу подякувати усім, хто залишається зі мною та героями. Буде дуже цікаво. Це я вам обіцяю)