Розділ 8.1

Дорога до місця призначення займає сорок хвилин. За цей час встигаю зібратися і знову розклеїтися. Просто уявляю собі зустріч з Яром – і подих збивається. 

На вході висять кульки чорного кольору, а на вулиці зібралося людей двадцять. Чомусь мені здавалося, що цей захід тільки для найближчих людей, але тут багато чоловіків у костюмах і явно при грошах. Схоже, це потенційні клієнти цього агентства.

Паркуюсь біля автомобіля Алекса і помічаю Яра з Максом серед гостей. Яр торкається поглядом моєї автівки, а в мене відчуття, що він бачить мене через лобове скло. 

Тільки от його погляд швидко переноситься на Алісу, і Яр міцно її обіймає, а потім тисне руку Алексу. 

Розумію, що сидіти тут – не варіант. Якщо приїхала, то треба виходити. 

Беру подарунок з заднього сидіння і виходжу на вулицю, де душно і нічим дихати. А може, це тільки мені так.

– Які люди! – Макс широко усміхається, коли бачить мене, а тоді міцно обіймає. – Добре, що завітала! 

– Вітаю вас з відкриттям! – кажу і передаю подарунок Максу. 

– Ого! – здивовано розглядає квадратну упаковку. – Що там? 

– Я здогадуюсь, – чую за спиною голос Яра – і мурахи вкривають тіло. Завмираю, а він наближається і нахиляється, щоб у щоку мене поцілувати. Цей дотик губами триває секунди дві, а мені здається, що дуже довго. – Я думав, що не прийдеш. 

Яр відпускає, а мені кортить під землю провалитися. Просто його погляд такий… багатообіцяльний. Мені здається, Яр не образився на те, що я втекла тоді, і зараз єдине його бажання – довести почате до кінця. 

Знову ж таки, це лише мої думки в голові. Інколи вони придумують щось дійсно божевільне. Як зараз. 

– Як бачиш, я тут, – кажу сухо, коли він мене відпускає. 

Яр відволікається на привітання когось із гостей, а я йду до столу, на якому стоять напої. Беру в руку склянку з соком і роблю кілька ковтків. У горлі страшенно пересохло і руки трохи тремтять. 

– Ти напружена. Щось не так? – питає Аліса, яка також п'є сік. 

– Усе добре, – відповідаю. 

– Між тобою і Яром щось відбувається? – несподівано питає.

– Ні, – випалюю занадто емоційно. – З чого ти це взяла? 

– Просто ваші погляди, – усміхається, – говорять самі за себе. 

Ну ось, Аліса так легко і просто нас розкусила! Добре, що мій брат не такий далекоглядний і нічого не помітив. Думаю, він не сильно зрадіє, коли дізнається, що між мною і Яром щось є. 

Відволікаюсь від власних роздумів, коли помічаю, як до Яра наближається ефектна брюнетка в короткій сукні й дуже довгими ногами. Вона стає позаду нього і накриває його очі своїми долонями. 

Поки споглядаю за цією картиною, серце починає битися частіше. Видно, що ці двоє знайомі. Особливо тоді, коли Яр озирається і міцно обіймає чорняву. Чомусь одразу з'являється бажання повисмикувати їй усе нарощене волосся і роздряпати обличчя. 

Ні, це не ревність. Просто неприязнь до людини з першого погляду. 

– А це хто? – Аліса також здивована, отже, не знає цієї дівчини. 

– Уявлення не маю, – бурчу. 

Та хай там як, Яр показово бере цю незнайомку за руку, наче вона дуже йому близька, і веде до нас. Завмираю і майже не дихаю. Ще й, як на зло, порівнюю її й себе та знову злюсь, бо вона добряче виграє у мене. 

Блакитні очі, пухкі губи та ідеальне обличчя. Схоже, модель. З такими ногами та тілом тільки подіумом ходити. 

– Алісо, хочу познайомити тебе з Лейлою. Вона – моя подруга, – говорить Яр. – Лейло, це – моя сестра, Аліса.

– Ярчі жартує, – заявляє брюнетка з добрячим акцентом. – Я не просто подруга. Я – найкраща подруга! 

– Пробач, – Яр цілує її в щоку, а в мене складається відчуття, що ця дівчина спить і бачить Яра у своєму ліжку. Подруга вона, аякже! 

– Чому “Ярчі”? – не можу втриматися від питання. – Звучить якось дивно. 

– Я хотіла бути оригінальною, – заявляє Лейла і розглядає мене не надто привітно. Схоже, відчула, що подругами нам не стати. – До речі, ми не знайомі. 

– Я – Діана, – відповідаю. 

– Твоя знайома? – Лейла питає у Яра, а той затримує на мені свій погляд трохи довше, ніж потрібно. 

– Хороша знайома, – відповідає, а мені так неприємно стає. Розумію: отримала те, що хотіла. Яр більше не хоче панькатися зі мною, але “знайома” – якось занадто.. – Настав час заходити всередину. Покажу вам усе. 

– О, круто! – плескає в долоні Лейла. – Я готова побачити твоє творіння! 

Вона хапається за лікоть Яра, а у мене мало пар вухами не йде. Розумію, що треба стримуватись, але ця дівка дратує мене до божевілля. І як тут залишатися спокійною?