Розділ 6.1

Я впевнена, що тепер ця крихітка стане моєю найкращою подругою. От коли з'явиться бажання поїхати світ за очі, одразу ж нею і скористаюсь. 

Повернувшись додому, залишаю автомобіль у дворі і йду в будинок. Сьогоднішній вечір проходить у теплій домашній атмосфері, бо вже завтра Алекс з Алісою летять у Францію. 

Після вечері йду до себе і лягаю спати. Завтра у мене важливий день. Треба їхати в офіс до Ярослава. Не знаю, як тепер спілкуватися з ним, але я хотіла б, щоб між нами були хороші дружні стосунки. 

Наступного ранку одягаю джинси і блузку з довгим рукавом. Волосся збираю у хвіст і роблю легкий макіяж. 

З братом та його дружиною прощаюсь за сніданком, тому що їхній літак після обіду і не факт, що я до цього часу повернусь додому. 

Їду в місто на своїй машині і відчуваю, як піднімається настрій. Слідкую за навігатором, тому що зовсім не знаю того району, у якому розташований офіс Ярослава. 

На щастя, таки знаходжу це місце і паркую Audi поруч із його позашляховиком. Кілька хвилин стою біля входу, сподіваючись, що до мене хтось вийде, але я не попереджала Яра про, те коли приїду, тому заходжу всередину. 

Спочатку бачу просторий хол і коридори по обидва боки. Тут пахне фарбою і меблів зовсім немає. Схоже, зовсім недавно закінчився ремонт. Йду на звуки голосів і потрапляю в першу кімнату, яка виявляється кабінетом Ярослава. Бачу його в компанії Макса і, коли наші погляди зустрічаються, ніяковію. 

– Привіт! – вітаюсь. 

– О, які люди! – Макс наближається до мене і тисне мою руку. – Будеш допомагати? 

– Спробую, – кажу. 

– Я думав, що ти не приїдеш, – спокійно говорить Яр. 

– Я ж пообіцяла, – відповідаю. – Що треба робити? 

– Ми тут меблі обираємо і не можемо визначитися, – Макс дає мені каталог і розгортає на сторінці зі столами та шафами. – Для початку треба   наш кабінет облагородити, а потім – усі інші кімнати.

Забираю у нього каталог і переглядаю всі позиції, що у ньому є. Швидко визначаюсь, що сюди підійде найкраще, а тоді переходимо в хол, де буде сидіти адміністратор. 

– Ось що означає погляд художника! – хмикає Макс. – Як гарно все розклала.

– Дякую, – усміхаюсь. – Де ще потрібна моя допомога? 

– Тут будуть роздягальні і тренувальний зал. Туди все вже замовлено і з дня на день доставлять сюди, – пояснює Яр. 

– Круто! І коли ваше агентство розпочне роботу? 

– Наступного тижня, – відповідає. – Тільки-но все буде готово. 

Коли Макс залишає нас, щоб поговорити з майстром, Яр робить крок назустріч й уважно мене розглядає. 

– Чесно кажучи, я не чекав побачити тебе тут, – говорить. – Після вчорашнього.

– Давай просто забудемо, – прошу. – Я не хочу з тобою сваритися. Ти допоміг мені, а я – тобі. 

– Отже, у мене немає шансів? Жодних? – питає, а я ніяковію під його прямим поглядом. – Всього одне побачення, Діано. Я не прошу більшого. Можливо, тобі сподобається.

– А ти впертий! – фиркаю. Маю визнати, що ця наполегливість Яра підкупає. Він готовий боротися з моєю бронею, і це може бути цікаво. Головне, щоб не зайшло надто далеко. 

– Я такий, коли дуже чогось хочу, – усміхається. 

– Добре, – кажу, поки не передумала. – Я піду з тобою на побачення. Тільки один раз. 

– Не зарікайся, Діано! – задоволене обличчя Яра треба бачити. Він тягнеться до мене рукою і заправляє за вухо пасмо волосся. Майже не дихаю, поки він це робить. 

Яр подобається мені. Він дійсно хороший чоловік. Але… я так боюсь в черговий раз обпектись. Знаю, як це боляче, і не вірю, що цього разу буде якось інакше. 

Коли ми виходимо на вулицю, Яр здивовано розглядає мою машину. Доводиться пояснити, що це подарунок від Алекса.

– Тепер я буду за тебе хвилюватися, – заявляє. – Тільки не перевищуй швидкість. Добре?

– Ти мені Алекса зараз нагадуєш, – фиркаю. – Усе буде добре. Не варто хвилюватися. 

Хочу сісти в салон, але несподівано Яр мене зупиняє. Він торкається мого зап'ястя і нахиляється до обличчя. 

– Їдь обережно, колючко. Я справді хвилююсь.

Навіть не знаю, що дивує мене більше – його “колючка”, чи поцілунок у щоку, який слідує після неї. Відчуваю, як його вуста торкаються моєї шкіри – і мало не втрачаю свідомість. 

Схоже, я зовсім здичавіла без чоловічої уваги… А може, це все через Яра, увага якого вводить мене в такий стан?