Глава 20

— Світ почне руйнуватися, якщо ти не приймеш свою силу, — знову повторив маг, і в його голосі було більше страху, ніж впевненості. — Ти — не просто маг, Алейро. Ти — пробуджена сутність, що народилась для того, щоб балансувати цей світ. Але твоє існування не тільки про магію. Ти — частина більшої сили, древньої і потужної. І якщо ти не приймеш свою роль, світ, який ми знаємо, почне розвалюватись.

Алейра не могла повірити в те, що він казав. Вона стояла, вперта, зціпивши зуби, намагаючись осмислити все, що відбувалося навколо. Всі ці події, її сила, і всі ті загрози, які вона відчувала, здавались неможливими для її розуміння. Але зараз її інтуїція підказувала, що те, що каже маг, має свою правду.

— Ти хочеш сказати, що цей світ... — вона зробила паузу, намагаючись привести свої думки в порядок. — Цей світ існує завдяки тому, що я не використовую свою силу на повну?

Маг кивнув.

— Так. Ти не просто маг, Алейро. Ти — "Магічний Камінь", як ми називали це у стародавніх текстах. Кожен магічний камінь — це джерело безмежної сили, яка існує поза реальним світом. Кожен такий камінь може бути сприйнятий як той, хто володіє ключем до балансу у світі. І, як ти зрозуміла, ти — один з цих каменів. Твоя сила була створена для того, щоб підтримувати магічний баланс. Але твої здібності, якщо вони не будуть правильно направлені, можуть стати катастрофою.

Ронан підійшов ближче, вперто дивлячись в очі магу. Його обличчя спотворювалося від гніву.

— Це що, якась пастка? Ви хочете, щоб вона стала зброєю? Щоб її сила була використана проти всіх?

Маг розвів руками.

— Я лише говорю правду, Ронане. Ти не розумієш всю велич її ролі в цьому світі. Якщо Алейра не прийме свою природу, якщо вона відкине свою силу, то світи, магія, та все, що існує, почнуть руйнуватися. Баланс, створений тисячі років тому, буде знищений. Все, що вони будували, зникне в темряві. І навіть ваші маленькі спроби зупинити цей процес не матимуть значення.

Алейра відчула, як у її серці почало наростати хвилювання, знову переповнюючи її. Всі ці розмови про світ, руйнування і баланс — це все почало ставати дуже реальним. Вона відчула, як її сила бурлить всередині, і це вже не було простим виявом магії. Це було набагато більше. Її сила була причиною всього, що відбувалося. І якщо вона не погодиться з тим, ким вона є, то цей світ загине. А вона не могла дозволити цього.

— Як я можу контролювати це? — запитала вона, хоч і знала, що навіть сама відповідь не дасть їй спокою.

Маг витягнув із своєї мантії старовинну книгу, чорно-білі сторінки якої виглядали, наче вийшли із світу, де час не існував.

— Ось, — сказав він, відкриваючи книгу на першій сторінці. — Це твоя спадщина. Ти повинна зрозуміти, що твоя сила була не випадковою. Вона була створена для того, щоб зберегти порядок. Але твоя сила — це не просто магія. Ти — одна з Проклятих Сутностей, що мали заповнити порожнечу, яка виникла через загибель стародавніх світів.

Ронан, що стояв поруч, нахмурився.

— Проклята сутність? Що ти маєш на увазі?

Маг повільно підняв голову, поглядаючи на Ронана так, ніби кожне його слово було вагомим.

— Алейра — це не просто магічний камінь. Вона — частина того, що зупинило кілька світів від руйнування. Це була угода, укладена давніми богами і магами, щоб зберегти ці світи в рівновазі. І тепер ця угода є тягарем для неї. Якщо вона не зможе пройти цей шлях, все, що існує, може опинитися під загрозою знищення.

Алейра відчула, як темна хвиля охоплює її серце. Вона не була просто тим, ким уявляла себе. Вона була частиною більшої сили, яка була призначена або врятувати світ, або знищити його.

Ронан стиснув її руку, і це було останнє, що дозволяло їй залишатися на плаву в цій безкрайній темряві.

— Алейро, ти повинна зробити вибір. І якщо твоя сила не буде направлена правильно, ти будеш тією, хто принесе не лише своєму світу, а й усім світам, кінцеву загибель.

Алейра стояла в темряві, що обгорнула її, як непереборна сила. Всі слова мага лунили в її свідомості, залишаючи тільки тривогу та нескінченні питання. Світ, який вона знала, може зникнути, якщо вона не зможе прийняти свою силу, а її магія, що тривалий час була невидимою і хаотичною, тепер здавалася джерелом неймовірної небезпеки. І навіть Ронан, який завжди був її опорою, не міг гарантувати їй спокою.

Її серце билося швидше, коли вона звернулася до Ронана, який стояв поруч. Його руки були злегка стиснуті, а очі темні, повні турботи та тривоги.

— Ронане, — прошепотіла вона, намагаючись зібрати свої думки. — Як я можу це зробити? Як я можу стати тим, ким мені призначено бути, якщо я навіть не розумію себе?

Ронан мовчав, ніби шукаючи правильні слова, але коли він нарешті заговорив, його голос був теплим, спокійним, немов притулок, до якого вона могла втекти.

— Алейро, ти вже маєш усе, щоб прийняти це. Ти сильна. Я бачу це в тобі, навіть коли ти сама сумніваєшся в собі. Все, що тобі потрібно — це повірити в себе. Ти не одна, ми будемо разом, я завжди буду тут для тебе.

Алейра почала відчувати, як його слова обгортають її, наче м’яка ковдра. Вона поглянула йому в очі, і раптом світ навколо наче зупинився. Всі страхи, всі сумніви, що переповнювали її серце, здавались не такими важливими. І в той момент вона зрозуміла, що вона може зробити це. Вона була готова прийняти свою силу і свою роль у цьому світі.

І тоді, раптово, їхні погляди зустрілися, і між ними вирувала невидима енергія, що підштовхувала до дії. Ронан зробив крок до неї, і в її грудях розцвіло щось тепле, невимовне.

Вони обидва наблизилися один до одного, і в той момент, коли їхні губи торкнулися, весь світ навколо зник. Це був поцілунок, який був більше ніж просто виявом почуттів. Це був вираз їхніх глибоких емоцій, що перепліталися з магією, з силами, що їх оточували.

Ронан відчув, як тепло її тіла передавалося йому, як це стало злиттям двох душ, двох частин, що довго шукали одна одну. Його серце билось сильно, і він, врешті, зрозумів, що це не просто його обов’язок захищати її — він дійсно потребував її, і його почуття були набагато сильнішими, ніж він міг би собі уявити.