Частина 2

— ще побачимось, пані прокурорко. — і Давид Рікардо пішов далі посміхаючись. Так,  хочеться бачити цю його єхидну посмішку, коли я буду його саджати за ґрати. Коли я про це думала, то навіть не помітила, як на мене дивилися подруги і здивовано кліпали очима. 
— Оксана, а це хто? — запитала Маруся. Вона одна, здається, вийшла зі шокового стану. 
— Змія. Що не видно? — пробурмотіла я.
— а якщо нормально пояснити? — сказала Марта, вони досі дивилися на мене та чекали моїх відповідей. 
— Давид Рікардо. Гонщик. Мотогонщик. 
— ти впевнена? — запитала Марта, — він зі мною змагався на авто, а не на мотоциклі. Знаєш, вони відрізняються за кількістю колес. 
— я не знаю, чому він сьогодні був на авто. І якби ти з Дмитром та Лілею не брала сьогодні участі, то присягаюсь, що тут була б зараз поліція і ми б з вами не розмовляли. А я переможно саджала його за грати. 

Зараз я не знала, що на наступний ранок мене чекало справжнісіньке фіаско. Такого повороту подій я точно не очікувала. 

Вранці я прокинулася в новому настрої та позитиві. І я була натхненна, щоб зробити все, щоб той Давид Рікардо отримав по заслугам.
Справедливість. Це те що я хочу. Жодних поблажок. Жодних батьків-адвокатів з цілою адвокатською конторою. 
Я одягнула білий костюм трійку, який складався з білих штанів, білого піджаку та білого жилета. І до нього одягнула свої білі туфлі-лодочки. Вирівнявши своє каштанове волосся я відкинула його назад на плечі. Покрутилася у дзеркалі і посміхнулася. 
— тобі кінець, Давиде, — промовила я у дзеркало та посміхнулася. Схопила свою чорну сумочку та документи. І спустилася вниз. А тепер головна задача виклянчити у Марти її Porsche. А то моя машина на штрафмайданчику стоїть. 
— доброго ранку, бабуся! — сказала я життєрадісно. Дівчина якраз була на кухні та пила каву.
— ого, що ти то така рада? 
— мені потрібно дещо в тебе. 
— я так і знала. — Марта поставила чашку з кавою на стіл, та сперлася більше на крісло її увага була повністю зосереджена на мені, — І що ти хочеш, пані прокурорко?
— машину. 
— ні.
— ну, будь ласка, — подивилася я на подругу щенячими очима. 
— ні. Хоча ти будеш мені винна послугу.
— а без цього ніяк?
— у моєму світі ні, — переклад у світі мафії завжди є послуга за послугу.
— нічого кримінального! 
— не можу обіцяти. — а це означало кримінал буде. — на тримай, — вона поставила ключі від машини. І це явно не ключ від Porsche. 
— що це?
— як що? Ти хотіла ключі від машини, я тобі їх дала.
— я взагаоі хотіла ключі від Porsche. 
— знаєш, Оксаню, я теж багато чого хочу. Наприклад,  вбити Андрієвського, щоб він мене не чіпав. 
— за вбивство саджають на десять-п'ятнадцять років. Ходи краще покажи від якої то автівки ключі.  
Ми вийшли у двір і стояла Софії стара червона ауді. Я думала, що її Артемко продав. Ця машина постійно ламалася, а Софія її ніколи не продавала. Бо це її дитина. 
— а Артем її хіба не продав? 
— він хотів. Але Софія сказала, що вона з ним розійдеться, якщо він продасть її. 
— і чому я цього не пам'ятаю? 
— бо ти Оксана, у це не вникала. 
— гаразд, покажи мені машину і я поїду. 
— ти її бачиш, — ні. Вона, що знущається з мене. Якщо це жарт, то це  бляха не смішно. — ти б бачила своє обличчя. — засміялася Марта, — гаразд, там в гаражі є Nissan на якому повинна їздити моя сестра. А ти знаєш, що вона їздить на машині, так само, як і на велосипеді. Тому, думаю можеш користуватися. 
Ну нарешті. Я сіла у машину Вікторії, як тільки вона дізнається то біситися буде. 
Коли я приїхала у суд, то мене зустрів Гнатковський і вираз його обличчя мені вже не подобався. Він був незадоволений. І це означало, що новини не дуже втішні. Гмм. День почався вдало. 
— що сталося, Гнате?
— у вас напарник буде прокурорко. — який ще в біса напарник?
— не зрозуміла.  
— у цій справі мотогонщиків буде ще один прокурор. — о а це чудово. Ми ж разом зможемо посадити цю змію Давида. 
— і чого ти такий незадовольний? Ми ж разом посадимо Давида Рікардо. Ходімо познайомимося з ним. До речі,  де його кабінет? 
— поруч з вашим, — важко видихнув Гнат вказуючи на двері кабінету. Не розумію,  чому він такий незадоволений. Я постукала та відкрила двері і зайшла в кабінет з посмішкою і за столом сидів Змія Давид Рікардо. Я ступила назад закрила двері та обернулась до Гната.
— цей новий прокурор такий швидкий, що вже до роботи взявся. Там Давид сидить. 
— прокурорко,  гляньте на табличку поруч з дверима. —  я підняла голову і побачила там його ім'я Давид Рікардо.  Якого?
— Гнате, там що пише, те що я бачу чи тимчасово втратила зір. 
— ні, прокурорко,  там так і пише. З вами усе гаразд. 
— ааааа, — закричала я, — де головний прокурор?
— у себе.  
Я швидким крок ішла до кабінету головного прокурора. Але перед тим, як постукати та зайти я зробила пару вдохів та видихів та постукала у двері та коли почула: «заходь». Я відкрила двері та увійшла. 
— головний прокуроре, вітаю. Ви назначений нового прокурора.
— а ти вже у курсі. 
— я правда не розумію,  поясніть. Як ви головний прокурор могли назначити людину на посаду державного прокурора ту, яку я вчора за решітку посадила?
— він пробув там всього годину.
— але він причетний до цього!!!
— докази у вас є, Оксано? Ні. От коли будуть тобі приходьте і поговоримо. Ви вільні. — вийшла я з кабінету головного прокурора,  ще злою ніж була до цього.  
Одного прекрасного дня я скою вбивство Давида Рікардо. Але на цьому я не заспокоїлася я пішла до нього у кабінет. 
— якого біса ти тут робиш?
— а де постукати? І вітаю вас з посадою та бажаю успіхів у подальшій роботі. 
— я тебе засаджу у в'язницю. 
— ні, — єхидно усміхався Давид він встав з свого крісла і направився у мою сторону.  Нас розділяли лише сантиметри повітря. — я є цій справі теж. І я зроблю все, щоб її закрили. 
— не можу повірити,  що ти на це здатен. Йдеться про справедливість! Закони не для того писалися, щоб такі люди як ти були при владі та їх порушували.  Те, що влада у твоїх руках не означає, що ти все можеш. Перед тобою стою я. І мене важко посунути. Постарайся.  — я розвернулася та вийшла з його кабінету та направилася до себе. Якщо потрібні докази я знайду. Навіть, якщо знадобиться допомога мафії. Я зроблю все, щоб такі люди, як він не залишалися довго при владі, а були за ґратами.
Я взяла телефон до рук і набрала Мазхара.
— Мазхар 
— я нічого не робив. Це все Марта і це її ідеї. — одразу запанікував Мазхар.  
— які ідеї? 
— а чого ти дзвониш? 
— мені потрібна допомога мафії. 
— що? Що? Що?
— так, ти правильно почув. Бери Марту і їдьте в суд до мене. Є розмова. 
Через годину часу вони нарешті приїхали.  
— не знаю, що Мазхар наговорив, але нічого не робили. — сказала Марта, як тільки зайшла у кабінет.  
— я знаю.  Я перевірила вас протягом годину коли на вас чекала. —  ці двоє між собою переглянулися і глянули на мене. 
— і що тобі від нас треба? — запитав Мазхар. Вони досі стояли у дверях. 
— сядьте розкажу. 
— окей, — сказала Марта. Вони двоє сіли у крісла, що стояли біля мого столу. 
— і так. Мені потрібна інформація про Давида Рікардо, яка доведе, що це він влаштовує нелегальні вуличні мотоперегони. І безпосередньо бере у них участь. — вони двоє вилупилися на мене, як баран на зірки. — що?
— ти що хочеш нас змусити роботи твою роботу? — покосилася на мене Марта. Впринципі зараз то виходить так. 
— ні. Мені лише потрібна інформація,  що допоможе його зсунути з посади державного прокурора. 
— що? — одночасно вимовили Марта з Мазхаром. 
— його сьогодні назначили. Ви не бачили його кабінет, що поруч. Там табличка велика і пише: «Державний прокурор Давид Рікардо». 
— я не можу повірити, як прокурор Парс його назначив? — а згадай про Парса Сечкіна, як він тут, як тут. З'явився у дверях і дивно оглядів нас. Звісно я прокурор і двоє мафіозі. 
— ви двоє, що тут робите? — запитав Парс.
— а я до вас, щодо мого розлучення. 
— а він? — вказав прокурор на Мазхара 
— я завжди за нею ходжу. — відповів Мазо, але прокурор точно не повірив.
— Мазхар,  ти за нею ходиш у тому випадку, коли ви двоє, щось чудите. 
— що відбувається?
— ми на стороні справедливості, прокуроре, — сказала Марта. 
— ага. — кивнув головою Парс. — зараз будете мені розповідати, як бачили, що Давид брав участь у нелегальних перегонах. 
— так. 
— а ви стояли і дивилися?  Бо я не дуже сильно повірю, що ти, — вказав він на Марту, — і цей Дмитро не брали участі вчора наприклад. 
— ви знаєте?
— звісно. Я не знаю, як але ви повинні зігнати його з посади. 
— а чому ви не можете просто його звільнити? — поцікавився Мазхар. 
— як я можу, якщо він ідеально склав тест. Він ідеальний кандидат на цю посаду, — Парс показав руками умовні лапки. 
— тобто ми можемо співпрацювати з мафією? — запитала я. 
— ні, Оксано,  де ви таке бачили, щоб державна влада співпрацювала з цими. 
— я його викраду і буду катувати і він сам втече. — запропонувала Марта. 
— і вона тільки що озвучила причину, чому, Оксано. — так, прокурор правий. 
Але це можна по-своєму якось розіграти. Але як я ще не придумала.