58. Селіна. Хвилююча мить знайомства

Я трохи хвилююся перед зустріччю з матір’ю. Чи знайдуть вони  з Владом спільну мову? Увесь час ходжу і дивлюсь на годинник. Потім виходжу на кухню, де чаклує Аля:

— Може, тобі щось допомогти? 

— Ні, мила, відпочинь, ти вся як на голках, я ж бачу, — каже Аля. — Я зараз тут ще трохи доготую і ми зі Стасом планували кудись сходити… Точніше, він якось загадково сказав, що хоче мене кудись зводити… — вона червоніє. 

— То це ж чудово, — я обіймаю її. — Я така рада за тебе, що ти щаслива…

— Але що як через мене він потрапить в біду… Я дуже хвилююсь за це… Все надто добре, мене це непокоїть, — тихо каже подруга. 

— Може, все так і розрулиться, — припускаю я. — Твої колишні коханці — люди публічні, вони не хочуть бути замішані в якихось скандалах. Тож, думаю, ви поїдете до Італії, поживете там якийсь час, а тоді зможете й сюди повернутися, вже всі про тебе забудуть…

— Я дуже сподіваюсь на це, — говорить Аля. — Насправді, мені страшно їхати до іншої країни… Але разом зі Стасом, думаю, я впораюсь.

 — Звичайно, все буде добре, — впевнено кажу я. — Вважайте, що це ваша романтична подорож, тільки й того…

Не встигаю я завершити фразу, як лунає дзвінок мобільного. Я бачу, що дзвонить начальник охорони і відповідаю.

— Тут до вас гостя, показала паспорт на імʼя Марії Василівни Коваленко, — каже він. — Впускати? 

— Так, впускайте, — схвильовано кажу я. А потім повертаюся до Алі:

— Мама вже приїхала!

— Ми зі Стасом тоді вже підемо, певно, через задній двір, — усміхається Аля. — Удачі, Селіно!

— Дякую, — я теж усміхаюся. — В мене аж серце завмирає…

— Все буде добре… Просто будь щирою. 

— Дякую, — я обіймаю і цілую її в щоку, а тоді швидко йду до передпокою. 

Двері відчиняються, і я бачу на порозі маму. Так дивно вимовляти це слово, я досі не можу звикнути до нього…

— Селіно, добрий день… Вечір, — вона переминається з ноги на ногу, видно, що хвилюється. 

— Добрий вечір! Я дуже рада вас бачити! — роблю крок уперед і обіймаю її. — Заходьте, будь ласка. Правда, Влада ще немає, але це й добре, ми зможемо поговорити  наодинці…

— Та то я сама винна, я прийшла раніше, не могла ні про що думати, окрім нашої зустрічі, — каже вона, усміхаючись. 

— Я так само, не могла ні про що думати і нічого робити, — зізнаюся їй, коли ми проходимо до їдальні, де Аля вже встигла накрити стіл. — Але тепер ми можемо розслабитися і спокійно поговорити. Може, налити вина? Правда, я не можу зараз пити…

— Ти хворієш? — стурбовано питає вона. — Може, я невчасно…

— Та ні, — я усміхаюся. — З моїм здоров’ям все в порядку, просто я чекаю дитину… От, хотіла якось урочисто про все повідомити, а вийшло просто так…

— Донечко, — вона обережно торкається моєї руки. — А цей Влад… Я почитала про нього в інтернеті… Ти впевнена, що він… Ну не знаю… Що він не використовує тебе?... На багатіїв не можна покластись. Твій батько обіцяв мені одружитись, але коли дізнався про вагітність, то все його кохання взагалі ніби вітром здуло…

 — Ну, це якраз причина, через яку я вас запросила сьогодні в гості, — кажу я. — По-перше, щоб ви познайомилися з Владом ближче і переконалися, що в нього серйозні наміри стосовно мене… А по-друге, ми збираємося за тиждень одружитися і, звичайно ж, запрошуємо вас на весілля! 

Їй на очі навертаються сльози.

— Я така щаслива, що в тебе дійсно все добре… Авжеж, я прийду на ваше весілля. Але я все одно маю з ним познайомитись, бо чутки… Боже, чого тільки не пишуть про нього, ти сама читала?...

— Я не читаю всі ті чутки, щоб не засмучуватися, — відповідаю, ледь усміхаючись. — Та й про кого зараз не пишуть… Мені важливе його ставлення до мене, він кохає мене, і це найголовніше.

— Але… — вона озирається по сторонах. — Хіба він не бандит?...

Мені стає трохи сумно. Чому і батько Влада говорив про бандитів, і моя мама? Невже вони такої поганої думки про мого коханого? 

— Він займається бізнесом, — кажу я. — Але детальніше про його рід діяльності можете розпитати в нього особисто, мабуть, він буде кращим оповідачем, ніж я. До речі, ось і він, — я чую, як у передпокої лунають кроки.  — Владе! — гукаю. — Ми тут, у їдальні, йди, я познайомлю тебе з мамою!...