55. Влад. "Я теж цього хочу..."

Я залишаю Селіну у вітальні, а сам кажу, що йду прийняти душ. Насправді окрім душу я ще маю зробити один дзвінок: вирішую замовити окрему маленьку залу в ресторані, замовляю туди квіти і музиканта, ну і прошу підготувати ідеальну романтичну вечерю для нас двох. 

Я хочу, щоб це було приємне тепле і легке побачення, без ексцесів і тому подібного. Селіна має насолодитись цим періодом… Хоча я вірю, що й після одруження ми також будемо багато часу проводити разом, і не тільки вдома. 

Коли я вдягаюсь, все по вищому розряду — смокінг, біла сорочка і тому подібне — то йду до кімнати навпроти. Більшість одягу Селіни лишилась в гардеробі її кімнати, тож саме там вона частіше за все перевдягається. Треба буде подумати над переплануванням… Скоріш за все та спальня навпроти вже дуже скоро стане дитячою.

Я стукаю до кімнати, і коли чую тихе "Увійдіть", заходжу всередину.

Селіна стоїть перед дзеркалом і якраз застібає на шиї кольє. 

Я підходжу ближче і торкаюсь долонями застібки:

— Давай допоможу, — шепочу їй на вухо.

Вона повертає голову і усміхається мені:

— Ти такий гарний, як в кіно…

— Скоріше, це ти в мене, як в кіно, —легенько торкаюсь губами її шиї. — Кохаю тебе. 

— І я тебе дуже кохаю, — луною відгукується вона. 

Я повертаю її до себе і зазираю в очі:

— Не хочу зіпсувати твій гарний макіяж, але бажання поцілувати тебе сильніше за це… — подаюсь вперед і торкаюсь губами її губ.

Вона відповідає на поцілунок і шепоче:

 — Обережно, бо ми ризикуємо так і не потрапити на побачення…

— Добре, я трохи потерплю, — усміхаюсь я. — Спочатку побачення, а потім поцілунки в спальні…

***

Коли ми приїжджаємо до ресторану, нас проводжають до окремої зали. Там все дуже красиво і романтично, це ресторан у французькому стилі, і кухня тут теж французька.

Ми сідаємо за стіл. Спеціально для нас грає музикант на саксофоні. Він грає не надто голосно, щоб ми могли говорити.

До нас одразу підходить офіціант і дивиться на мене.

— Селіно, я замовив дещо на свій смак, фондю, качку конфі і салат з манго, фірмові страви цього ресторану, але якщо ти хочеш щось ще до десерту — кажи, — усміхаюсь я Селіні.

— Ой, мені цього цілком вистачить… Зараз не дуже хочеться солодкого, — каже вона і мимоволі кладе руку на живіт. 

— Ну може тоді не солодкого, — усміхаюсь я. — Загалом, замовляй все, що хочеш. 

— Нічого більше не треба, — каже Селіна. — Дякую, любий. 

— Я тебе дуже кохаю, Селіно, — я беру її за руку і зазираю в очі. — Хочу, щоб ти була щаслива. І зараз, і коли ми одружимось, і коли народиться дитина…

— Я вже дуже щаслива, — відповідає вона. — Найбільше через те, що в мене є ти…

— Дуже радий це чути. Я зроблю все, щоб ти залишалась щасливою й надалі, — серйозно кажу я. — Обіцяю, я все для цього зроблю. 

— Я навіть не сумніваюся в цьому, — вона торкається моєї руки і в цю мить я розумію, що я найщасливіший чоловік на світі…

***

Вечеря проходить прекрасно, я дійсно скучив за такими от вечорами, де ми з Селіною тільки вдвох, та ще й в такій атмосфері. Ми розмовляємо, будуємо плани, і просто насолоджуємось компанією одне одного.

А після вечері ми їдемо додому. Алі та Стаса ніде не видно, вочевидь, вони прознали про наше побачення і вирішили залишити нас повністю наодинці. 

— Давно  не було такого вечора, щоб ми були тут тільки вдвох, — шепочу я, допомагаючи Селіні зняти пальто.

— Так, я вже трохи скучила за тими вечорами, які ми проводили наодинці…

— Ну, зараз можемо це виправити, — я усміхаюсь і притягую її до себе за талію, зазираючи в очі і облизуючи губи. 

Вона обнімає мене за шию і притуляється чолом до моєї щоки:

— Я так хвилювалася, коли тебе не було поруч, не могла думати ні про що, усе відразу відійшло на другий план… Думала, що мені не потрібно нічого — ні грошей, ні будинку, ніяких матеріальних благ, аби тільки ти був поруч зі мною, і так було завжди…

— Я постараюсь більше не змушувати тебе так сильно хвилюватись, — я торкаюсь долонею її живота. — Хочу, щоб ви з дитиною жили впевнені в завтрашньому дні і ні про що не турбувались.

 — Я теж цього хочу найбільше… — шепоче вона. — Щоб наш малюк був щасливим…