50. Селіна. Хороші новини

Я виходжу з ванної і мовчки простягаю Владу тест.

Мене переповнюють емоції, але я мовчу, стежу за тим, яка буде його реакція. Чи він зрадіє, чи буде стурбованим? З завмиранням серця дивлюся йому в очі, щоб побачити там його рішення. 

Влад теж дивиться на мене. На його обличчі розквітає усмішка, а потім він обіймає мене, не розриваючи наш зоровий контакт. 

— Я кохаю тебе, — каже він. 

 — Я дуже хочу народити тобі дитину, — шепочу я. 

Він усміхається.

— А чому мені, а не нам?

 — Ну, чомусь  так завжди говорять… Звичайно, нам, — я знічено усміхаюся. — Вибач, я так сильно хвилююся…

— Ти ж хочеш цю дитину? Не хочу, щоб вона була "для мене", — він бере мене за руки. 

— Звичайно, хочу, — кажу я. — Я боялася, що ти скажеш, що нам зараз не на часі чи щось подібне…

— Єдине, про що я тепер думаю, так це про те, що хочу, щоб ти стала моєю дружиною, — одну долоню він переводить мені на щоку. — Ти станеш моєю дружиною, Селіно? 

Я відчуваю, що з моїх очей течуть сльози. Чому я така зворушена? Мабуть, це нормальна реакція при освідченні, але я ніколи не була тонкосльозою.

— Так, — притискаюся до нього і обіймаю за шию. — Я хочу цього більше за все на світі…

— Хочу, щоб в тебе було найкраще весілля в світі, — шепоче він мені на вухо. — Треба зайнятись приготуваннями. Коли хочеш весілля?

— Та це не важливо, коли, — відповідаю. — Можна навіть відсвяткувати в тісному колі, тільки з близькими людьми… Ой, мабуть я маю тобі це сказати…

— Хочеться, щоб Аля ще була тут…

 — І це теж… Але ще я хочу тобі зізнатися, що та жінка, з якою я зустрічалася в ресторані — вона стверджує, що вона — моя мати…

— Твоя мати? — дивується він. — Як ти її знайшла?... 

 — Це вона мене знайшла. Уявляєш, думала, що мені погано з тобою, і пропонувала, щоб ми з нею втекли за кордон! Але, звичайно, я відмовилась…

— Треба її перевірити, — мʼяко каже Влад. — Бо є багато поганих людей, які можуть підлаштувати подібне з якимись своїми цілями. 

 — Я вже потурбувалася про це, — кажу я. — Знайшла приватного детектива, він усе перевірить, і тільки тоді я збиралася тобі розповісти. Але не втрималася сьогодні…

— Зрозуміло, — він усміхається. — Ну це в твоєму стилі, Селіно. Краще кажи мені все одразу, я не хочу, щоб ти втрапила в якусь халепу, ти — найдорожче, що в мене є. Ти і наша дитина.

 — Я не хотіла напружувати тебе, бо бачила, що в тебе багато справ. Але не хвилюйся, цей детектив дійсно справжній профі, і він знайомий Алі. До речі, ось і вона, — я усміхаюся подрузі, яка саме заходить до кімнати. 

— Пробачте, я не завадила?  Хотіла запросити вас на вечерю… А ще спитати, чи може з нами повечеряти Стас… Просто… Я ж скоро поїду і… — вона опускає голову.

— Чому ні, — знизує плечима Влад. — До речі щодо Стаса… Ми з Селіною подумали, що може саме Стас би відвіз тебе за кордон і можливо лишився там стільки, скільки треба, щоб захищати тебе. 

— Справді? — я бачу, що на обличчі Алі розцвітає щаслива усмішка. — Вибачте, в мене просто немає слів… Дякую! 

 — Але ми б хотіли, щоб ти трохи затрималася і була дружкою на моєму весіллі, — урочисто кажу я і показую їй тест. — У нас буде дитина!  

— Ого! Ну щодо дитини я підозрювала, — вона усміхається. — Але це все одно так прекрасно! Вітаю вас! — Аля обіймає мене за плечі. 

 — Трохи несподівано, але ми такі щасливі, — я обіймаю її. — То будеш моєю дружкою? 

— Залюбки! — енергійно каже Аля. — Боже, я так хочу побачити малюка! Але тоді вже точно буду далеко звідси… 

— Може, тоді ти приїдеш до нас у гості, — кажу я. — Наприклад, на хрестини, будеш хрещеною матір’ю…

У Алі на очі аж сльози навертаються.

— Селіно, знаєш… В мене ніколи не було близьких друзів або родичів… Я завжди була сама по собі, але завдяки тобі… Мені здається, що в мене ніби зʼявилась родина…

— Ти ж знаєш, у мене була та сама історія, — кажу я їй. — Поки в моєму житті не з’явилися Влад і ти, я була дуже самотня. А тепер щаслива, бо маю кохану людину, найкращу подругу, а скоро ще й з’явиться малюк… Це так чудово…