47. Селіна. Я шукаю детектива

— Алю, мені треба порадитися з тобою, — кажу я, заходячи в кімнату до подруги. Влад уже поїхав у справах, тож ми можемо поговорити, не хвилюючись, що хтось почує нашу розмову. 

— Порадитися? — перепитує Аля. — Ну, я безперечно допоможу, чим зможу, але не думаю, що я дуже хороший порадник, — додає вона трохи сумно. 

 — В тебе є багато корисних знайомих, — я усміхаюся, — ти тоді виручила мене, познайомивши з Яром, хоча я й не скористалася його послугами, і все ж…

— Ну, якщо тобі треба ще якесь знайомство… Добре, це не проблема, — відповідає вона.

— Чи немає в тебе знайомого приватного детектива? — запитую я. 

— Детектива? — знов перепитує вона. — Ну, одного разу я просила одного професіонала перевірити переписки Кості та Кирила… Він впорався дуже швидко. З компʼютерами він точно на ти. Але все залежить від того, що саме треба зробити… Думаю, різні детективи спеціалізуються на різних типах справ. 

— Тут я зустріла одну жінку… Вірніше, не так. Це вона мене знайшла сама. І стверджує, що вона моя мати, — зізнаюся я й дивлюся, яка буде реакція Алі. 

— Ого, — здивовано каже Аля. — А ти не казала Владу?

— Може здатися, що я танцюю на одних і тих же граблях, — я опускаю очі. — Але я не впевнена на сто відсотків, що це саме моя мати… Раптом це знову дядько щось придумав? І вона насправді аферистка, яка хоче виманити в мене гроші? Тому було б краще все ретельно перевірити, а вже потім повідомити Владу. 

— Ти взагалі знаєш, хто твій хлопець? — знов перепитує вона. 

— Ну, приблизно…

— Ретельніше, ніж він, навіть поліція не перевірить, — серйозно каже Аля. — Детектив… Так, він може все зробити. І я тобі допоможу, але подумай добре… Щодо граблів. 

— Розумієш, у нього самого зараз якісь проблеми, — кажу я. — Він не говорить мені нічого конкретного, але ж я бачу, що вигляд у нього заклопотаний, і сьогодні він говорив по телефону, а я випадково почула, він казав комусь: “У нас проблеми”... І тут ще я зі своїми родичами влізу… Думаю, з цим питанням я зможу розібратися і сама, просто хотілося знайти перевіреного спеціаліста, бо серед детективів теж вистачає шахраїв, які гроші візьмуть і нічого не виконають…

— Ну тоді я не буду тебе зупиняти і дам контакти детектива, — зітхає Аля. — Але чесно, я б була рада, якби ти перестала шукати собі пригоди на пʼяту точку… Тоді і Влад, і я були б спокійніші. 

— Просто дай мені телефон того детектива, і я поговорю з ним, — прошу я. — А потім, в залежності від того, що він скаже, буду вирішувати, що робити. 

— Домовились, — усміхається вона. — Знаєш, Селіно, ти ж ще зовсім юна, — вона дивиться на мене. —  Може, тобі просто треба знайти собі якесь хобі чи щось подібне? Бажано, безпечне. 

— Я сьогодні говорила з Владом про це, буду вчитися, — кажу я. — Хочу вступити на факультет журналістики. 

— Ого! — Аля виглядає приємно здивованою. — Знаєш, така спеціальність ідеально тобі підходить! Як ти додумалась до цього? 

— Це все Влад, — я усміхаюся. — Я взагалі сказала, що хочу йому допомагати в роботі, і думала вивчитися на бухгалтера чи щось подібне… А він сказав, що краще мені стати журналістом. 

— Він так добре тебе знає, — замріяно каже Аля. — Знаєш, я навіть трохи заздрю вам… Ну, авжеж, білою заздрістю. У мене ніколи не було такого взаємного кохання.

— Нічого, — я підбадьорююче обіймаю її. — Ось побачиш, ти обов’язково зустрінеш своє кохання. Якогось пристрасного італійського мільярдера… Хотіла сказати “мафіозі”, але краще не треба… Просто мільярдера достатньо, — я сміюся. 

— Можна й не мільярдера, — Аля теж починає сміятись. — Хай просто буде не дуже бідним… Бажано, заможним, ну але це не головне. 

 — Ось побачиш, так і буде, — тепер уже серйозно кажу я. — У вас буде якась шикарна вілла на березі моря, і ми з Владом будемо приїздити до вас у гості…

— Дякую тобі, мила, — вона мʼяко усміхається і обіймає мене. — Чесно кажучи, якби не ти, не ви з Владом… Я не знаю, що б трапилось зі мною…

 — Ну ми ж подруги, нам потрібно триматися разом, — кажу я. — Людина, коли вона самотня, нічого не може зробити зі своєю долею, тільки коли є хтось, хто її підтримує, у неї з’являються сили для боротьби….