44. Влад. Зустріч з інформатором

ранок того ж дня

Сьогодні вихідний, але я встаю рано, бо маю незакінчену справу. Через форсмажор на прийомі я так і не зміг зустрітись з моїм інформатором і сьогодні в нас ще одна зустріч. Сподіваюсь, цього разу все вийде, як треба.

Селіна спить після складного дня, і я не буджу її, йду на кухню, швидко снідаю, але коли вже майже виходжу з дому, бачу, що вона спускається сходами.

— Добрий ранок, — усміхаюсь я їй. — Не думав, що встанеш так рано після вчорашнього.

— Я записалася до косметолога, — каже вона. — То згадала, й довелося вставати…

— Як ти? Ну після того захоплення заручників… — підходжу ближче і обіймаю за талію. — Я переживаю за тебе. 

— Нормально, — усміхається Селіна. — Тільки шкода сукню, доведеться її викинути…

— Ну, краще постраждає сукня, ніж ти, я дуже радий, що ти в мене така винахідлива. За одяг переживати взагалі не варто… Купиш собі нову, — я дивлюсь їй в очі.

— А ти куди так рано? — запитує вона. 

— Я ж так і не зустрівся з інформатором… Точніше, зустрівся, але ми не мали змоги зробити те, що треба, — зітхаю я. — Хотів провести цей день з тобою, але тепер буду тільки ввечері. І через вчорашні події, окрім зустрічі, маю зробити деяку роботу. 

— Шкода, — зітхає Селіна. — Ну нічого, ввечері надолужимо, правда? 

— Авжеж, люба, — цілую її в щоку. — Будь обережна, бо щось останнім часом халепи притягуються до нас, як магнітом.

— Ага, може на нас навели порчу? — сміється вона. — Певно, треба звернутися за допомогою до екстрасенса…

— Не думав, що ти в мене така  забобонна, — притискаю її до себе. — Блін, так не хочеться нікуди йти…

— Мені теж, але знаєш, недарма кажуть, що без розлук неможливо відчувати радість при зустрічах, — замислено каже Селіна. 

— Але я все одно не хочу розлучатись, навіть на півдня, — усміхаюсь і знов чмокаю її в губи. — Та все ж доведеться. Буду десь о восьмій, може, хочеш кудись сходити? А то ми нікуди не виходимо… Можу забрати тебе, якщо будеш ще в місті, або вже з дому, ну там зідзвонимось.

— Так, з задоволенням, — киває вона. — Буду чекати, любий…

***

Коли приходжу у вказане місце в потрібний час, то навіть злегка напружуюсь. Ну хто обирає для таких важливих зустрічей ресторан в подібному стилі? 

Водій підвіз мене до якогось яскраворожевого дому барбі, а не ресторану… 

— Ти точно не помилився адресою? — запитую я у водія.

І саме в цей момент на мій телефон приходить повідомлення.

"Бачу твою машину. Виходь один, охорону залиш в машині. Заходь всередину, підіймайся на другий поверх і підходь до столика в лівому кутку, на якому сидить великий білий ведмідь."

— Ні, ми приїхали чітко за міткою на гуглмепс, — відповідає водій, перевіривши все ще раз.

— Та вже бачу, — похмуро відповідаю я. — Ви залишаєтесь в машині, — кажу водієві та охоронцю. 

— Впевнені? 

— Так, — киваю. — Це — моя людина.

Вони також кивають і я виходжу з машини. Йду до входу в кафе. На вході мене зустрічає хостес-блондинка в рожевому. Вона щось розповідає, але я кажу, що на мене чекають на другому поверсі, і вона залишає мене у спокої, просто вказавши на сходи. 

Йду вгору. Коли заходжу на другий поверх, то одразу озираюсь. І дійсно бачу стіл з ведмедем, однак за ним сидить ще одна "барбі", а не той, з ким я звик звʼязуватись. 

Я вже думаю, що помилився, однак "барбі" дивиться прямо на мене а потім манить мене до себе пальцем.

Йду до неї, сідаю навпроти. Вона дістає з сумочки флешку і кладе на стіл, а поітм підсуває її до мене. 

Я беру флешку і дивлюсь на неї.

— Ви в великій небезпеці. Під вас почали рити одразу декілька людей і можливо скоро до вас заявиться поліція, — тихо каже "барбі". — Це все, що вдалося дізнатись.

— Я пришлю доплату, як зазвичай, — кажу і встаю з-за столу.

— Будьте обережні…

***

Дзвоню Селіні, щоб дізнатись, де вона. Відчуваю, що сьогодні в нас таки не вийде сходити на нормальне побачення…

Коли гудки перериваються, кажу:

— Алло, Селіно, де ти? Заберу тебе, бо мені треба терміново за компʼютер. Проведемо вечір вдома, але завтра обіцяю, що ми сходимо кудись…

— Я тут зустріла одну людину… — каже вона. — Можеш під’їхати до кав’ярні “Париж”?