29. Влад. Бажання Селіни

Коли я забиваю останню кулю, на обличчі грає переможна усмішка. Що не зробиш заради коханої! Вона хотіла, щоб ми перемогли, тож у мене просто не було іншого вибору, окрім як забити. Зазвичай я піддаюсь партнерам по бізнесу, тримаю гру десь на рівних, щоб вони не відчували себе слабшими за мене, і лише тоді виграю, без усіляких розгромних рахунків. Тут же довелось все розрулити за один підхід, ну але сподіваюсь, я її хоч трохи порадував… 

Селіна радіє, як дитина, вона тільки що не підстрибує від захвату.

— Як здорово ти їх забив! — каже вона, дивлячись на мене сяючими очима. 

— Щасливий, що тобі сподобалось, — я обійняв її. —  Що ж, раз ми перемогли, ми маємо загадати бажання? 

— Сподіваюся, ви не загадаєте чогось надзвичайного, — каже Аля, трохи стурбовано. 

— А я не проти, якщо ви загадаєте щось із перцем, — сміється Кирило. — На то вона й гра!

— Ну що Селіно, придумуй, — усміхаюсь я, цілуючи її в щоку.

— Хай вони поцілуються, — каже Селіна, видно пригадавши сцену з Костею, і на її обличчі з’являється лукава усмішка. 

— Я не проти, хороше бажання, — погоджуюсь я і дивлюсь на наших гостей. — Тільки давайте по-дорослому, щоб було гаряче. 

— О, ну це ми вміємо, — сміється Аля. 

— Тоді чого чекаєте? — кажу з викликом.

— Іди сюди, манюня, — Кирило притягує до себе Алю за талію і зазирає їй в очі. — Знаєш, ти сьогодні дуже спокуслива, — каже він доволі голосно, так, щоб ми з Селіною теж чули.

Вона притискається до нього, а поглядає краєм ока чомусь на мене. 

 — Давайте, — говорить Селіна, — не тягніть…

— Добре, — Кирило усміхається і припадає губами до губ Алі, прикриваючи очі.

Притискає її до себе, гладить талію… Поцілунок  виходить доволі відвертий.

— Аж додому захотілось, — каже Кирило, відриваючись від Алі. — Манюню, може підемо? 

— Так, — тихо видихає вона. 

Я усміхаюсь, в принципі, сьогодні ми отримали необхідні кадри, тож можна було сміливо їх відпускати.

— Будемо раді бачити вас в гостях ще, — кажу я.

—  Заходьте в будь-який час, —  приєднується до мене Селіна.  — З вами завжди дуже весело! 

— Приємно чути, — усміхається Аля. — Мені теж дуже весело з вами! Сподіваюсь, будемо зустрічатись частіше… 

***

— Нарешті вони пішли, — кажу, коли ми з Селіною залишаємось вдвох в передпокої.

Обіймаю її за талію зі спини, вдихаючи аромат її волосся, мені дуже подобається бути так близько.

— Та так, цей Кирило неприємний тип, — вона уже не грає роль гостинної господині, а щиро обурюється. — Ти чув, що він мені пропонував? 

— О так, — насуплююсь. — Ну не переживай, він своє ще отримає, — кажу задумливо.

— Він хотів підслухати, про що буде йти мова на раді директорів, — замислено каже Селіна. 

— Я вже заглушив жучок. Але ти дарма почала говорити про це прямо поруч із ним… 

— Ой, я забула, — вона червоніє. 

— Треба бути обережнішою, Селіно, це твоя безпека. А щодо жучка… Давай його сюди, — я простягнув їй руку. — Я все підготую на завтра. Провчу його як слід, і тоді він більше не захоче жартувати зі мною…

Вона дістає з сумочки жучка і простягає мені. 

— Що ти зробиш із Кирилом? — запитує з цікавістю. 

— Він хотів підставити мене, я натомість згодую йому приманку і сам його підставлю. Але і це не все… За те, що він клеївся до тебе, покарання має бути серйознішим, — тихо кажу я їй на вухо. 

— Мені не потрібен ніхто, крім тебе, — вона зазирає мені в очі. — То я говорила йому спеціально, щоб у тебе був запис про його задуми…

— Я знаю, мила, але він все одно клеївся до тебе, таке я йому не пробачу, — задумливо кажу я. 

— От у Алі талант — зв’язуватися з негідниками і бабіями, — вона хитає головою. — І потім же сама страждатиме через них…

— Ну, взагалі вона вже не маленька, має сама якось розбиратись, з ким спати, — я зітхаю. 

— Мені все одно її шкода, адже вона моя подруга, — тихо каже Селіна. 

— Що ти пропонуєш? Я не залишу її придурка без покарання… Навіть не проси.

— Ну, може, якось так його покарати, щоб вона при цьому не постраждала, — Селіна зазирає мені в очі. 

— Як ти це уявляєш? Вона — коханка, вона наш козир… Навіть не знаю.

— Ну ти ж його підставиш у якихось робочих питаннях, — роздумує Селіна. 

— Але вона все одно скоріш за все залишиться без коханця, тобто, постраждає, хіба ні? 

— Я думаю, їй тільки на користь буде позбутися його, — каже Селіна. 

— Але і Костя не кращий за нього, — я знизую плечима. 

— Мене напружує цей Костя, чомусь здається, що ми ще матимемо від нього проблеми, — вона виглядає засмученою.