24. Селіна. Я граю свою роль

У коханцеві Алі я упізнаю відомого політика, якого часто показували в новинах. Спершу думаю, що може просто це дуже схожий на нього чоловік, але потім, коли Аля відрекомендувала його мені, сумнівів не лишається. Я навіть трохи розгублена, але вони обоє, здається, нічого не запідозрили. Мабуть, моя реакція  цілком природна для тих випадків, коли потрапляєш у компанію якоїсь відомої людини. 

— Зараз я накрию на стіл, — каже Аля, — в мене все готове до вечері. А ти, Костю, поки порозважай мою подружку…

— Добре, заюню, — він чмокає її в щоку. — Порозважаю. 

Якусь хвилину в вітальні панує тиша. Щоб не виглядати по-дурному, я вирішую почати розмову. 

— У вас гарний будинок, — кажу, озираючись навсебіч.  

— Ну, все як має бути для красивої дівчини, — він дивиться на мене якимось оцінюючим поглядом. — До речі, ви дуже красива, — каже, тягнучись до мого вуха.

Я і не помічаю, як ми опинились так близько.

Не встигаю нічого відповісти, як він сам продовжує:

— Може, є бажання зустрітись наодинці? Я люблю таких красунь…

Я навіть не знаю, що відповісти. Вирішую прикинутися дурненькою:

— Але ж Аля — ваша дівчина? Вона може образитися…

— Красуню, повір, у мене і в гаманці, і не тільки в ньому, є те, що тобі дуже сподобається, — каже і торкається долонею моєї талії.

Я думаю, чи не натиснути ту тривожну кнопку. Уявляю, як би був шокований цей нахаба, якби зараз до його будинку увірвався мій охоронець із зброєю! При думці, що я маю такий козир, я вже перестаю нервувати. Зрештою, он у сусідній кімнаті його коханка, то хай він нервує, а  не я. 

Встаю і підходжу до вікна, прикидаючись, що хочу помилуватися краєвидом з нього. Але й він іде за мною, немов прив’язаний. Та що ж таке! 

Мені треба якийсь компромат, але поки що нічого такого не чую, одні компліменти і недвозначні натяки…

 — Мені цікаво дізнатися, чи ви дійсно такий, як говорите про себе, — ніби замислено кажу, відсторонюючись від нього, але не надто різко, щоб не розсердився. 

— Зустрінься зі мною, і я тобі все покажу на практиці, — він усміхається. 

 — Ну, я звикла спершу проводити свого роду тестування, — кажу і раптом придумую, що я маю зробити. — А може, ви зараз поцілуєте Алю, а я подивлюся, чи відчую щось при цьому…

— Ого, то ти розпущена дівчинка, — він несподівано легенько ляскає мене по стегну. — Обожнюю таких, — шепоче на вухо. — Ми і втрьох зможемо, якщо ти захочеш, я зможу це організувати…

— Все може бути, — загадково усміхаюся я. — Але спочатку тест…

— Я поцілую її так, що ти заведешся одразу ж, — з викликом каже він і сам відсторонюється. 

Саме в цю мить до нас заходить Аля.

— Ну що, сподіваюсь, ви не сумували, — каже вона щасливим голосом. — На кухні все готово!

— Кохана, ти в мене така чарівниця, — говорить їй Костя, підходячи ближче і обіймаючи за талію.

— Костю, — каже вона тихо, відводячи погляд. — Ми тут не самі…

— І що? — він проводить долонею по її обличчю і на мить його погляд переходить на мене. 

Хитра усмішка грає на його губах перед тим, як він торкається губами губ Алі, але не ніжно, а одразу пристрасно. Його рука стискає її стегно, а Аля, хоч і не очікує подібного і спочатку, схоже, злегка напружується, врешті-решт піддається його вочевидь вмілим пестощам. 

А мені стає гидко… Я пригадую, з яким захопленням Аля розповідала про цього Костю, як збиралася заради нього покинути Кирила… хоча чим кращий Кирило? 

Втім, мені немає часу на філософські роздуми. Я вдаю, що засоромилася ( на випадок, якщо Аля подивиться на мене), трохи відводжу погляд, але уважно дивлюся на свій браслет, який трохи перекрутився на руці, поправляю його, і в цей час вмикаю камеру. Тепер залишається лише тримати руку так, щоб камера могла їх зняти, для цього я підпираю рукою підборіддя і ніби милуюсь вогнем, який палає в каміні…

Коли Костя відривається від неї, він знов дивиться прямо мені в очі і хижо усміхається, облизуючи губи. 

Мене аж трохи нудить, коли дивлюся на нього. Це ж треба, який неприємний тип, і що Аля в ньому знайшла?

Втім, мені треба грати свою роль, і я приязно йому усміхаюсь, легенько кивнувши головою. Хай думає, що я в захваті від їхнього поцілунку…

Аля, злегка розчервонівшись, запрошує нас до столу, на якому вже стоять вишукані наїдки. Втім, я сумніваюся, що вона сама все готувала, мабуть замовила доставку з якогось ресторану… 

Але страви смачні, Костя при Алі до мене не чіпляється, тож я почуваюся досить комфортно. Ми розмовляємо на різні теми, а потім я ніби спохопившись, дивлюсь на годинник:

— Ой, там мабуть уже Влад повернувся, мені так у вас сподобалося, що я втратила лік часу…

— То може залишайся подовше! — пропонує Костя. — Можеш і заночувати… Тут повно місця…

— Я пообіцяла Владу, що швидко повернусь, — кажу я йому, широко усміхаючись. — Ви знаєте, він страшенно ревнивий, я й так здивувалася, що відпустив мене до вас…