18. Влад. Схоже, я влип по повній програмі...

Коли вона роздягає мене, ловлю особливий кайф. Не памʼятаю, щоб мене хоч колись так сильно вело від дівчини… Схоже, я дійсно влип по повній програмі. 

Цілую її шию так, щоб по її шкірі йшли мурахи, хочу, щоб вона плавилась у моїх руках. Трохи стримуюсь, намагаюсь бути повільніше, щоб дати їй трохи більше волі, щоб вона теж могла проявити себе. 

Вона теж цілує мене, торкається руками, проводячи ніжно по спині і плечах і спускаючись все нижче.

Це заводить не на жарт… Все ж, я вже практично помішаний на Селіні. Я не зможу відпустити її нікуди. Навіть якщо вона захоче… Ні, я не маю так думати, все ж, Селіна не моя річ.

Я розплющую на секунду очі і наші погляди зустрічаються. Спочатку хочу щось сказати, але бачу в її очах таке ж саме бажання, як і у мене. Вона хоче бути зі мною, вона не робить це просто тому що я визволив її. 

На цій думці я зупиняюсь і знов подаюсь вперед, цілуючи її. У нас не дуже багато часу, але я зроблю так, щоб їй було дуже добре прямо зараз…

***

Наступний тиждень в мене доволі завантажений: через розрив партнерства з Лексом мені доводиться швидко шукати нових постачальників сировини. Брати когось одного тепер надто ризиковано, і я вирішую звернутись одразу до трьох, а вже пізніше визначитись, на кому зупинитись. 

Завдяки тому що ми зламали Асмодею зараз бізнес процвітає, як ніколи. Але містом ширяться чутки, що на мою територію хоче заявитись ще один бізнесмен. Іноземець… Але я не збираюсь поступатись. Я будував це все з нуля, потом і кровʼю відвойовував кожен шматочок і тепер це місто моє. Я починав тут як смотрящий, а зараз… Зараз тут нема злодія в законі головнішого за мене. 

Сьогодні ми з Селіною маємо піти на вечірку-знайомство саме з цим "бізнесменом". Треба прийти і спробувати домовитись по-хорошому, а якщо він відмовиться працювати піді мною, тоді вже розбиратись по-інакшому.

Селіна вже мала вдягнутись, але чомусь не виходить з кімнати, тому я сам йду до неї. 

Стукаю в двері і одразу заходжу.

Вона стоїть спиною до мене перед дзеркалом і застібає на шиї кольє. На ній чорна облягаюча фігуру сукня, туфлі на високих підборах, волосся укладене в вишукану зачіску — тільки що від неї вийшов перукар.

— Треба купити тобі більше прикрас, — кажу, підходячи до неї і обіймаючи зі спини. 

 — Я не дуже люблю обвішуватися ними, як новорічна ялинка, — відповідає Селіна. — Так що, як на мене, й цього достатньо…

— Ну просто щоб були різні, — пояснив я. — Щоб в тебе було все, я хочу, щоб ти нічого не потребувала…

 — У мене є ти, — вона повертається до мене і обіймає за шию. — Моя основна потреба.

— Але я хочу, щоб в тебе був не тільки я… Ну в сенсі, щоб ти жила повноцінним життям, була щаслива. Тому якщо тобі щось треба або буде треба, обовʼязково кажи, — кажу я, дивлячись їй в очі. — Твоя усмішка і щастя для мене дорожче будь-яких грошей світу. 

 — Звичайно, скажу, — усміхається вона. — Але я не встигаю щось забажати, бо ти ніби читаєш мої думки і передбачаєш мої бажання. О, я знаю, чого хочу, — дивиться на мене лукаво. — Хочу і далі виконувати твої доручення. Тоді я відчуваю себе потрібною, незамінною для тебе, а це підіймає мою самооцінку.

— Але Селіно, ти і так потрібна мені, — я торкаюсь її щоки, так і не відводячи погляду. — Сама по собі, без завдань. Тобі не треба для цього нічого робити, коли ти це вже зрозумієш…

— Ну мені самій це цікаво, — каже вона. — Я відчуваю задоволення, коли роблю щось важливе, а не просто байдикую біля басейну.

— Ну хіба що щоб тебе розважити, — погоджуюсь я. — Але щойно тобі це набридне — кажи. Є багато цікавіших занять для молодої дівчини. Наприклад, ти можеш розпочати навчання, чи ще щось…

 — Навчання — це цікаво, — відповідає вона. — Але я гадки не маю, чим хотіла б займатися. Треба ще подумати над цим..

— Ну це не проблема, можеш почати хоч декілька різних курсів десь, а там щось обереш і поступиш вже саме до вишу, — задумливо кажу я.

Мене зовсім не лякає така дальня перспектива. Дивно, ми з Селіною разом всього кілька тижнів, але я вже не уявляю своє життя без неї…