17. Селіна. Коли я в його руках...

Коли ми вже сідаємо в авто, щоб їхати додому, я кажу:

— Даремно ти так спалахнув, раптом, цей Лекс тепер захоче тобі помститися? Мені стало трохи не по собі, як він заговорив про кіллера…

— Не бійся, Селіно, я зможу тебе захистити, — він бере мене за руку. — Обіцяю, твоя безпека для мене завжди буде в пріоритеті. 

— Я не сумніваюся в цьому, — швидко кажу я. — Просто хочу, щоб ти не мав проблем через мене…

— Кохана, та в мене таких "ображених", як Лекс, десятки, — усміхається він. — Повір, у мене проблем точно не буде. Так, в мене тепер зʼявилось одне слабке місце, та сама "ахіллесова пʼята", але це не так вже й погано. Коли людина знає своє слабке місце, то вона може прийняти відповідні заходи. 

— Але я хочу бути твоїм сильним місцем, — шепочу я. — Може, я зможу ще якесь завдання виконати, щоб допомогти тобі? 

— Ну, навіть не знаю, — Влад продовжує усміхатись. — Але знаєш, є дещо, що ти можеш зробити, щоб допомогти мені… — додає він задумливо. 

— Що саме? — з цікавістю питаю я. 

— Ну… — він загадково дивиться на мене, а потім починає погладжувати мою долоню. — Знаєш, на наступному тижні я йду на один офіційний прийом. Там буде багато крадіїв у законі, таких самих, як і я… І ти підеш зі мною, — він на секунду замовкає, але потім продовжує. — Там буде декілька важливих людей, я хочу, щоб ти поговорила з їхніми жінками, втерлась їм в довіру і може домовилась про якусь неформальну зустріч наступного дня. Якщо зблизишся з ними, мені буде легше потрапити до них у домівки і там ти поставиш жучки. Але то вже потім, якщо вийде потоваришувати з ними. 

— Так, я залюбки це зроблю, — відповідаю з ентузіазмом. 

— От і добре, — усміхається він. — Але спочатку… Зробиш мені масаж, коли приїдемо? — він крутить плечем.

 — Звичайно, — я усміхаюся, передчуваючи приємний вечір. 

— Ну, часу у нас не дуже багато, але… — він проводить долонею по тильній стороні моєї долоні. — Чорт, Селіно, що ти зі мною робиш, — шепоче мені на вухо, натискаючи на кнопку, яка підіймає фіранку між нами і водієм та охоронцем, які сидять на передніх сидіннях. 

 — Ти хочеш, щоб я зробила тобі масаж прямо зараз? — запитую я.

— Ну, можеш почати зараз, а продовжити вдома, — каже тихо. — Хоча… Ні, я не хочу, щоб нас слухали ті двоє. Всі звуки, які ти видаєш, мають належати тільки мені… 

Я відчуваю, що червонію. Він уміє завести мене буквально парою слів, навіть не торкнувшись, а я вже вся палаю зсередини…

— Тоді потерпи, поки ми доїдемо додому, — грайливо кажу я. 

— Не люблю терпіти і чекати, — відповідає так само пошепки, поклавши руку мені на коліно.

— Добре, я буду мовчати, — погоджуюсь я. 

— Ну блін, Селіно, припиняй це, — раптом каже він, відсторонившись. — Колись через це я подумаю, що ти зі мною тільки тому що я цього хочу…

 — Ні, — тихо кажу я. — Я з тобою через те, що без тебе  вже не зможу….

— Ти завжди маєш казати те, що відчуваєш, не маєш просто коритись мені… Але я не обіцяю, що не намагатимусь тебе спокусити всюди, де зможу, — усміхається він. — Просто тому що поруч із тобою я завжди втрачаю контроль…

Я відчуваю, що в мене пересохло в горлі. Дивлюся на нього і облизую губи. Хочеться, щоб він зараз поцілував мене…

— Селіно… — він подається вперед і, прикривши очі, все ж цілує мене.

У нас з Владом якийсь звʼязок, це не пояснити словами… Інколи мені здається, що він читає мої думки…  

Все ж, навіть зараз, в машині, я відчуваю, як сильно бʼється його серце і як він хоче продовження. Але ми в машині і само собою тут нічого не буде… Чомусь я не сумніваюсь в тому, що Влад не перетне межу в людному місці. Все ж, є речі, які мають робитись тільки наодинці…

Коли ми підʼїжджаємо до будинку, Влад швидко виходить з машини, тягнучи мене за собою. Ніколи ще не бачила його таким нетерплячим.

Я відчуваю його бажання, і від цього мене охоплює відчуття розслаблення, мені хочеться ні про що не думати, повністю віддатися його волі, хочеться, щоб нам ніхто не заважав і щоб цей день назавжди нам запам’ятався…

Ми заходимо до будинку і щойно за нами зачиняються двері, він притискає мене до стіни і вперше цілує настільки пристрасно і жадібно.

Спочатку руки блукають по моїй талії, а ще за секунду теплі долоні торкаються шкіри в районі блискавки сукні.

Ми в передпокої, і я відчуваю легке хвилювання, що зараз можуть увійти охоронці і побачать нас.

— Може, підемо до спальні? — шепочу я йому на вухо. 

— А може зробимо це тут… — він дивиться на мене і хитро усміхається.

Я відчуваю збудження, адже це дійсно набагато більш хвилююче, коли ти розумієш, що будь-якої миті до будинку може хтось увійти…

— Може… — ледве чутно видихаю, вигинаючись під його дотиками. 

— Обожнюю тебе, Селіно, — каже, припадаючи губами до моєї шиї і таки тягнучи застібку на сукні. 

З моїх губ зривається легкий стогін, але я тут же злякано замовкаю.