Розділ 11/2

Як тільки за ним зачинилися двері, герцог повернувся до довгого, звисаючого до самої підлоги, гобелена, що служив завісою між двома кімнатами. Гобелен піднявся, і з-за нього вийшла герцогиня Фреганська.

- Ти все чула, Тіна? – звернувся до неї Еднівед і повернувся до свого кубка з недопитим вином. – Як думаєш, йому можна вірити?

- Думаю, що тих, хто напав на твоїх людей, було небагато, – почала відповідати Ферентіна, весь вигляд якої говорив про те, що почуте її схвилювало. – Бальді вирішив вдатися до обману, щоб виправдати свою поразку. Я чітко чула страх у його голосі: він боявся, що розчарував тебе. Однак його страх викликаний не тільки цим...

Герцогиня підійшла до Едніведа і, відібравши у нього кубок, поставила його на комод.

- Ед, боюся, що розповідь Бальді про те, що сталося в корчмі, не вигадка, – сказала вона, дивлячись коханцю прямо в очі. – Я вважаю, що ми маємо справу з чорною магією.

Еднівед зневажливо пирхнув:

- Люба, я точно не помилився? Ти віриш, що соплячка Арвена володіє якимось магічним даром? Чому ж ми не знали про це раніше?

- Можна припустити, що її здібності проявляються тільки за певних обставин, – знизавши плечима, відповіла герцогиня. – Або ж дівчина, яку всі знають як принцесу Дивону, такою не є...

Ферентіна не закінчила свої міркування вголос – їх перервав гучний сміх герцога:

- Ха-ха-ха! Облиш, Тіно! Ти ж так не думаєш! Дивона насправді не Дивона... А хто ж вона тоді?

Оскільки Ферентіна продовжувала дивитися на нього серйозним немигаючим поглядом, Еднівед замовк, відчуваючи незручність і збентеження.

Він давно визнав, що ця жінка розумніша і проникливіша за нього і що їй відомі такі речі, про існування яких він навіть не підозрює. Іноді він задавався питанням, а що якщо скандальні чутки про герцогиню Фрегани небезпідставні і вона насправді відьма? Але потім він заспокоював себе: адже, якби Ферентіна вміла чаклувати, вона б не потрапила до в'язниці, а згодом і у піратський полон. А якби й потрапила, то знайшла б спосіб швидко вибратися звідти. Та й про замах на своє життя вона взнала не завдяки магічним здібностям, а дякуючи принцесі Дивоні — і ось це, звичайно, було дуже дивно...

- Я бачу, про що ти думаєш, Ед, – знову пролунав голос Ферентіни. – Тепер багато що стало зрозумілим, чи не так? І вчинок принцеси тепер можна пояснити тим, що вона діяла не як справжня дочка Арвена, а як людина, якій чужий той світ, де ми живемо.

Герцогиня взяла Едніведа під руку і, наблизивши до нього своє обличчя, наполовину приховане маскою, додала:

- Не пам'ятаю, чи говорила я тобі, чому кортеж повинен був зупинитися саме в замку Бардсей? Ось чому. Мій шпигун повідомив мені, що духівник королівської родини, який є кузеном барона Бардсея, збирався провести в його замку таємний ритуал екзорцизму. Чернець вважає, що в принцесу Дивону вселився злий дух. Це багато що пояснює, ти згоден зі мною?

Еднівед задумливо дивився на полум'я свічки в срібному канделябрі.

Ферентіна деякий час спостерігала за ним, а потім сказала:

- Не все так погано, Ед, не все так погано. Ми дістанемося до принцеси і, звільнивши ув'язнений в ній дух, змусимо його виконувати наші бажання.

- Не впевнений, – герцог похитав головою. – Я не знаю, з чим саме ми зв'язуємося, тому не впевнений, що в змозі звільнити щось надприродне, щоб потім примушувати його служити нам. Якщо королівський духівник правий, і в тілі принцеси знаходиться могутній злий дух, то зв'язуватися з ним... думаю... кхм... небезпечно.

Після цих слів Еднівед мимоволі доторкнувся до символу Всюдисущого, що висів у нього на грудях на ланцюжку з великими кільцями з чистого золота.

Обличчя Ферентіни набуло іронічного виразу.

- Не бійся, Ед, – вона покровительськи поплескала герцога по плечу, – я вмію домовлятися з духами.

Хвилину Еднівед мовчав. Що ж, він виконає те, що задумав, – знайде принцесу і доправить її до Каерфілла. А далі нехай Ферентіна поступає з нею так, як вважає за потрібне.

Він поглянув на коханку, що стояла поруч.

Все-таки вона вміла дивувати його не тільки в ліжку: в ній було стільки таємничого, стільки незвичайного. Навіть ця маска, яка приховувала її обличчя, ніби служила для того, щоб додати її містичному образу ще більше загадковості. Еднівед згадав, як на його прохання зняти маску Ферентіна відповіла різкою відмовою і взяла з нього обіцянку ніколи не просити її про це. Ось і зараз вона не збиралася розповідати йому про свої плани, а Еднівед зовсім не був упевнений, що хоче про них знати. Якщо Ферентіна каже, що вміє поводитися з чорною магією, йому залишається тільки вірити їй на слово.

- Що ти думаєш про людей, які захищають принцесу? – нарешті вимовив герцог, поглянувши на Ферентіну. – Королівський духівник збирається провести таємний ритуал екзорцизму, а йому в цьому перешкоджають його ж брати по вірі. Або, може, заява Бальді про те, що Клегера вбив монах, теж вигадка? Як і те, що на них напав цілий загін озброєних до зубів людей...

– Про те, що принцесу повезуть до замку Бардсей, знало лише вузьке коло наближених графині Крустумської, – похитавши головою, сказала герцогиня. – І, зрозуміло, сам королівський духівник. Якщо в цій справі й справді замішані ченці, то їх слід тягнеться до Трезену.

- Чому саме до Трезену? – здивувався Еднівед.

- Тому що королівський духівник, брат Теудур, був послушником у монастирі святого Вестина. І, наскільки я пам'ятаю, в ті роки там же прийняв постриг у ченці той, кого стали називати братом Елвеном.

Герцог бачив, з якою цікавістю спостерігає за ним Ферентіна, і, намагаючись приховати своє хвилювання, повернув розмову в інше русло:

- Куди, на твою думку, поїде принцеса? – запитав він.

- Вона не поїде в Руддлан і не повернеться в Мерсін. Вона відчуває себе зрадженою та оточеною ворогами. Думаю, у неї є тільки один шлях – до Нуміторії, де наразі перебуває король Арвен. Вона буде шукати захисту у свого батька.