Розділ 20.

Офіційне підписання акту відмови від претензій та безкоштовного постачання веллурійського заліза вирішили відсвяткувати там, де й починався весь цей інфраструктурний кошмар — прямо на новозбудованому мосту через Чорну Річку. Марта назвала це «урочистим відкриттям об'єкта після реструктуризації», а гноми та русалки — «халявним пивом».

​На мосту встановили довгі столи. Король Аларік, який досі перебував у легкому ментальному шоці від фінансових здібностей своєї «тихої» доньки, сидів на почесному місці й намагався вдавати, що веллурійські монархи щодня п’ють ель із гномами-підрядниками.

​Магістр Фома, у якого завдяки регенеруючій мазі Марти на місці брів нарешті з’явився легкий, але гордий пушок, відповідав за спецефекти. Він запускав у небо маленькі безпечні салюти, які вибухали у формі… таблиць та графіків. Лорди Іліріону, які вже трохи перебрали гномського елю, з повагою тицяли пальцями в небо, вигукуючи: «Дивіться, це ж чистий прибуток летить!».

​Каспіан сидів поруч із Мартою, міцно тримаючи її за руку під столом. На його обличчі не було й сліду колишньої похмурості.

​— Знаєш, Аделіно, — тихо сказав він, нахилившись до її вуха, поки Аларік намагався відібрати свій королівський кубок у захмелілого майстра Троаріна. — Мій дар щойно зафіксував абсолютну, чисту правду.

​— І яку ж? — Марта хитро глянула на нього, відпиваючи з келиха.

​— Моє королівство ще ніколи не було в такій безпеці, як зараз, коли його бюджетом керує жінка з блокнотом, — він м'яко поцілував її в щоку. — Але скажи мені чесно, раз ми вже закрили всі контракти… що це за дивна пісня, яку ти змусила вивчити весь мій придворний хор для фінального акорду? Ти сказала, що це «гімн успішного логіста».

​Марта ледь стримала сміх.

— О, це стародавня веллурійська мантра для залучення нових клієнтів, Каспіане. Вона творить дива на будь-яких митницях.

​У цей момент магістр Фома змахнув руками, даючи сигнал придворним музикантам. Ті вдарили в лютні та барабани, і весь хор Цитаделі Остерос, разом із гномами та русалками, які висунулися з води, синхронно, з неймовірним пафосом і середньовічним надривом затягнув на весь перевал:

​— Ооооо-деса-мааааама! Підвезииии, люууу-у-у-ба, підвезиииии!

— А в Кииии-єві осіііінь… комооооори опечаааатанііііі!

​Король Аларік від несподіванки впустив шматок м'яса прямо в бороду Троаріна. Він гарячково повернувся до свого секретаря:

— Запиши! Запиши слова цього веллурійського гімну болот! Чому я його досі не знаю?! Надіслати запит на південний кордон!

​Каспіан дивився на Марту, яка вже відверто витирала сльози від сміху, задихаючись під столом. Король Іліріону хитав головою, розуміючи, що він нічого не розуміє в географії Веллурії, але цей хаос, який принесла з собою його дивна дружина, був найкращим, що траплялося з його королівством за останні триста років.

​Аудит було офіційно завершено. Попереду Іліріон чекали роки процвітання, нові KPI та ідеально прорахований дебет із кредитом.