Розділ 19.

Мала зала для переговорів зустріла королівське подружжя атмосферою класичної досудової претензії. Король Аларік сидів на чолі столу, схрестивши руки на грудях. По обидва боки від нього стояли веллурійські гвардійці, а на столі лежав той самий червоний сувій із переліком «втрачених інвестицій». Незадоволення веллурійського монарха буквально висіло в повітрі, наче густий смог над промисловою зоною.

​Каспіан увійшов першим, тримаючи руку на ефесі меча, готовий у будь-який момент протиставити тиску тестя свій власний магічний авторитет. Марта йшла слідом. У своєму робочому камзолі, з підколотим зверху волоссям і незмінним блокнотом під пахвою, вона виглядала як провідний юрист, який готовий рознести в тріски будь-яку податкову перевірку.

​ — Сідайте, — холодно кинув Аларік, навіть не підвівшись. — Я чекаю пояснень, Аделіно. І бажано без ваших нових казок про болотяні дистрикти. Леді Елара була моїм офіційним фінансовим резидентом в Іліріоні. Її майно, включно з арбалетами та срібними копальнями на кордоні — це власність Веллурії. Твоя «конфіскація» — це пряме порушення міждержавних домовленостей. Це пахне війною, Каспіане.

​Король Іліріону вже збирався жорстко відповісти, але Марта легенько торкнулася його ліктя, закликаючи передати слово юридичному департаменту. Вона спокійно сіла за стіл, відкрила свій блокнот і діловито поправила перо.

​— Ваша Величносте, — Марта лагідно подивилася на «батька». — Давайте оперувати фактами, а не емоціями. Емоції не приносять дивідентів. Ви згадали пункт 7.1 про недоторканність інвестицій. Але ви абсолютно забули про форс-мажорні обставини та пункт 11.4 про «діяльність, що завдає збитків приймаючій стороні».

​Аларік нахмурився. Його писарі ніколи не складали договори з такими номерами пунктів, але тон доньки був настільки безапеляційним, що він мимоволі прислухався.

​— Ваш «фінансовий резидент» леді Елара, — продовжувала Марта, шуркаючи сторінками, — організувала незадокументоване постачання штурмової зброї через хаб лорда Грейга. Мета — несанкціонована зміна керівництва Іліріону. Тобто — державний переворот. А тепер давайте порахуємо чисті збитки, які ваша інвестиція завдала нашому бюджету.

​Вона підняла перо, дивлячись на Аларіка як на підрядника, що завалив технічне завдання.

​— Пункт перший: підрив прикордонного перевалу Кам’яних Сліз. Вартість відновлення логістичного сполучення — чотири тисячі золотих дукатів. Пункт другий: моральна та виробнича компенсація магістру Фомі за втрату брів під час ліквідації завалу — п'ятсот золотих. Пункт третій: простій гномської робочої сили на будівництві мосту через саботаж русалок, яких підкупила Елара — ще тисяча п'ятсот.

​Каспіан відверто насолоджувався моментом. Його дар мовчав, бо Марта вірила в кожну цифру, яку щойно вигадала зі стелі, а обличчя Аларіка повільно змінювало колір із суворого на глибоко шоковане.

​— Разом, — Марта впевнено підкреслила суму в блокноті й повернула його в бік веллурійського короля. — Шість тисяч золотих дукатів прямих збитків. Майно Елари покриває лише чотири тисячі. Тобто, Ваша Величносте, Веллурія зараз перебуває в стані глибокого дефіциту перед бюджетом Іліріону. Ми готові закрити це питання без міжнародного скандалу, якщо ви підпишете акт відмови від претензій на срібні копальні й безкоштовно надасте нам партію веллурійського заліза для зміцнення опор нашого нового мосту.

​У малій залі запала така тиша, що було чути, як на вулиці гноми Троаріна святкують здачу об'єкта, розбиваючи чергову бочку пива.

​Аларік повільно перевів погляд на Каспіана.

— Вона… вона завжди була такою? — тихо запитав веллурійський деспот. — Ти що, тримав її в закритому казематі з рахівницями, Каспіане?

​Король Іліріону вперше за весь час переговорів щиро, по-хазяйськи обійняв Марту за плечі й переможно всміхнувся тестю.

— Я ж казав вам, Ваша Величносте. Іліріонський клімат неймовірно розвиває приховані таланти. Текст угоди про залізо вам підготувати зараз, чи ви бажаєте спочатку ознайомитися з прайсом на моральні збитки наших русалок?

​Аларік судорожно ковтнув слину, відсунув свій червоний сувій і приречено підняв руку.

— Не треба русалок. Неси свій пергамент, Аделіно. Я підпишу все, аби тільки більше не чути про компенсацію для твого безбрового мага.