Розділ 14

Робочий ранок Марти в статусі офіційного фінансового Радника Корони почався з чергової епічної суперечки в кабінеті Каспіана. На столі знову лежала мапа Іліріону, але тепер поверх неї сидів… гном.

​Точніше, це був голова Гільдії Каменярів, поважний майстер Троарін, чия борода була заплетена в такі тугі коси, що в них можна було ховати заначки від податкової. Він люто стукав маленьким, але дуже важким кулаком по столу.

​— Я кажу вам, Ваша Величносте! — гудів гном, від чого кришталеві келихи в шафі тонко підзвонювали. — Ми не почнемо кладку другого прольоту, поки казначейство не виплатить нам компенсацію за роботу в умовах підвищеної магічної вологості! Чорна Річка після вашого «вибуху» змінила русло, тепер там інші завихрення магічних потоків! Наші інструменти тупляться, гноми вимагають подвійної порції пива за зміну!

​Каспіан похмуро тер перенісся. Його дар мовчав, бо Троарін не брехав — гноми дійсно щиро вірили, що без подвійної порції пива магія води руйнує граніт.

​— Майстре Троарін, — Марта спокійно відсунула від гнома кухоль з водою, щоб він його не розбив, і відкрила свій новий, підшитий шкірою блокнот. — Давайте розберемо ваш кейс по полицях. Згідно з первинним контрактом, який ви підписали з лордом Грейгом три роки тому, вартість одного кубометра кладки включала «ризики зіткнення з водними стихіями». Це пункт 4.2, дрібним шрифтом, під зірочкою.

​Гном замовк на півслові й примружив одне око.

— Під якою зірочкою, міледі? У гномів немає зірочок, у нас є руни!

​— От під руною руйнування воно й написано, — Марта лагідно посміхнулася. — Більше того, я підняла ваші акти прийому-передачі матеріалів. Ви списали на цей міст стільки цементу, що ним можна було б залити всю Чорну Річку аж до гирла й зробити там пішохідну зону. Де залишки матеріалу?

​Троарін нервово смикнув себе за бороду.

— Е-е-е… розмило стихією?

​— Стилізованою під будівництво ваших нових підземних складів у підніжжі гір, я правильно розумію? — Марта перегорнула сторінку. — Отже, умови нашого нового тендеру такі. Корона виділяє вам нуль золотих дукатів передоплати. Зате ми не порушуємо проти вашої Гільдії кримінальну справу за статтею «нецільове використання бюджетних коштів». Ви добудовуєте міст за шість днів.

​— За шість днів?! — гном підскочив на столі так, що ледь не збив чорну корону з голови Каспіана. — Це неможливо! Навіть з магією!

​— Якщо ваші гноми почнуть працювати у дві зміни за системою KPI — тобто, отримають пиво після здачі об'єкта, а не замість нього — все вийде, — Марта закрила блокнот із фірмовим глухим клацанням. — Тим паче, що у нас дедлайн. Через тиждень цим мостом має проїхати карета мого вельмишановного батька, короля Аларіка Веллурійського. І якщо він застрягне на палях через ваші завихрення вологості… Каспіане, що ти зазвичай робиш із підрядниками, які зривають королівські візити?

​Каспіан, який до цього моменту з відвертою насолодою спостерігав за тим, як Марта пресує найвпертішого гнома королівства, повільно підняв погляд. Його очі спалахнули темним бурштином.

— Я віддаю їхні бороди на реставрацію магістру Фомі. Йому якраз потрібен матеріал для нових брів.

​Троарін важко ковтнув слину, швидко зліз зі столу і зробив короткий, але дуже глибокий уклін.

— Шість днів, Ваша Величносте. Міст буде такий, що по ньому зможуть ходити навіть бойові слони. Пиво… ми почекаємо.

​Коли гном кубарем вискочив із кабінету, Каспіан тихо розсміявся, підходячи до Марти ззаду й кладучи руки їй на талію.

​— Знаєш, Аделіно, мені іноді здається, що на весіллі твій батько підсунув мені не ту доньку, — прошепотів король, і його дихання злегка залоскотало їй шию. — Де поділася та тиха дівчина, яка непритомніла від гучного голосу й читала лише любовні романи? Твої «кейси» та «KPI» лякають гномів сильніше за моїх бойових магів.

​Марта на секунду замружилася, змушуючи свій внутрішній голос панічно кричати: «Контроль доступу! Тримаємо образ!» Вона плавно розвернулася в його обіймах, намагаючись, щоб її погляд залишався загадковим.

​— Близькість до смерті неймовірно розвиває приховані таланти, Каспіане, — вона лагідно поклала долоні йому на груди, відчуваючи, як під пальцями б’ється його серце. — Коли розумієш, що твою нову батьківщину хочуть розікрасти власні ж лорди, мозок починає рахувати швидше за будь-якого рахівника. Веллурійська освіта, знаєш... Нас вчили тримати обличчя і... бюджет.

​Каспіан примружився. Його магічний дар ловив кожне її слово — і він бачив, що вона щиро вірить у те, що захищає його бюджет. Але дивні слова, які вона використовувала, все одно не давали йому спокою.

​— Твій батько, король Аларік... — Каспіан споважнів, і його руки на її талії злегка стиснулися. — Він їде сюди. Офіційно — провідати тебе після весілля. Але мій дар підказує, що його візит пов'язаний із розгромом хабу Грейга. Аларік — жорстока людина, Аделіно. Його сильна воля підкорювала цілі народи. Ти впевнена, що зможеш вистояти перед ним так само впевнено, як перед гномами? Раніше ти не могла підвести на нього очей.

​Марта задумалась. Ситуація ставала критичною. Їй потрібно було вивідати у Каспіана якомога більше інформації про «власного» батька, але так, щоб король нічого не запідозрив.

​— Батько завжди тиснув на мене, це правда, — Марта сумно опустила вії, включаючи акторську майстерність на повну потужність. — Але зараз я — королева Іліріону. Твоя дружина. І якщо він помітить, що я змінилася... що ж, нехай вважає, що це твій вплив, Каспіане. Але щоб я не припустилася помилок перед придворними... нагадай мені, які саме протоколи веллурійського етикету він найбільше вимагав виконувати під час сімейних обідів? Ну, щоб я випадково не зганьбила наш трон.

​Каспіан уважно подивився на неї, і в його очах майнуло щось схоже на глибоку ніжність і захисницький інстинкт.

— Він завжди вимагав, щоб ти мовчала, коли говорять чоловіки, Аделіно. Але, дивлячись на те, як ти сьогодні розправилася з Троаріном, я дуже сумніваюся, що в тебе вийде мовчати цілий тиждень.