Розділ 12

Нові умови «спільного використання ресурсів» на папері виглядали ідеально, але Марта не врахувала одного важливого фактора: Каспіан у сні виявився справжньою кліматичною загрозою регіонального масштабу. Він виділяв стільки тепла, що Марта посеред нічі прокинулася з чітким відчуттям, ніби вона перебуває не в суворому північному Іліріоні, а закрита в гарячій сауні.

​Вона спробувала тихо відповзти на край ліжка, але велика королівська рука, яка надійно зафіксувала її поперек затягнутого в шовкову піжаму стану, навіть не здригнулася. Каспіан спав як убитий, задоволено уткнувшись носом у її волосся.

​«Так, — гарячково думала Марта, дивлячись у темну стелю під балдахіном. — Рівень комфорту — мінус три зірки. Треба терміново оптимізувати вентиляцію, бо до ранку я просто випаруюся з цього всесвіту».

​Проявивши дива гнучкості, які точно здивували б колишнього тренера Марти з фітнесу, вона викрутилася з-під руки короля. Ноги торкнулися холодної підлоги, і Марта полегшено зітхнула. Накинувши зверху темний дорожній камзол, вона вирішила зробити те, що завжди робила під час стресових дедлайнів на роботі — пройтися коридором і випити води. Ну, або знайти місцевий аналог кави, хоча в цьому середньовічному фентезі-просторі надія на нормальний еспресо падала до нуля.

​Вона тихо прочинила двері покоїв і вислизнула в напівтемний коридор Цитаделі Остерос. Факели на стінах ледь тліли, відкидаючи довгі зловісні тіні. Марта пройшла кілька метрів у бік сходів, як раптом почула дивний, ритмічний звук.

​Топ… топ… топ…

​З-за рогу повільно вийшла фігура. Вона була в білій нічній сорочці, з абсолютно розпущеним волоссям і… з великим срібним підсвічником у руках, на якому горіла одна-єдина сумна свічка.

​Марта примружилася і мало не впустила свій незмінний блокнот, який завбачливо прихопила з собою. Це була леді Елара. Але виглядала вона, м'яко кажучи, не як грізна змовниця та фатальна жінка. Її очі були широко розплющені, але дивилися кудись крізь Марту, в повну порожнечу. Вона рухалася вперед з грацією заклиненого робота-пилососа, який натрапив на стіну.

​«Опа, — подумала Марта, зробивши крок назад. — Сон-трава дала зворотний ефект? Лунатизм через стрес і втрату офшорів? Це вже цікаво».

​Елара тим часом підійшла ближче. Вона підняла підсвічник і почала водити ним перед обличчям Марти. Потім її губи ворухнулися, і вона загробним, але напрочуд монотонним голосом промовила:

— Дебет… Кредит… Форс-мажор… Контрабанда згоріла на перевалі…

​Марта ледь не пирхнула від реготу. Схоже, денний психологічний пресинг так сильно вдарив по нервовій системі суперниці, що її підсвідомість під час сну почала відтворювати почутий від «нової Аделіни» офісний жаргон як страшне прокляття.

​— Еларо, — пошепки покликала Марта, помахавши рукою перед її очима. — Аудит прийшов. Податкова на порозі. Показуйте первинні документи.

​Елара раптом зупинилася, її обличчя перекосилося уві сні від жаху. Вона повільно повернулася на 180 градусів і почовгала назад у коридор, продовжуючи бурмотіти під ніс:

— Немає накладних… Річкові тролі забрали звіти… Все пропало…

​Марта тихо йшла за нею, фіксуючи цей комедійний перформанс у пам'яті як найкращий антистрес-засіб за тиждень. Елара дійшла до великої вази в кінці коридору, тричі вклонилася їй, прошепотіла «Ваша Величносте, міст підірвано» і попрямувала назад до своїх покоїв.

​Коли Марта повернулася в кімнату, Каспіан уже сидів на ліжку. Його волосся було розпатлане, а погляд висловлював крайній ступінь занепокоєння, який миттєво змінився полегшенням, коли він побачив її в дверях.

​— Де ти була? — Каспіан швидко підвівся, підходячи до неї. — Мій дар прокинувся від того, що поруч зникла… всяка правда. Я подумав, що Елара все ж наважилася на викрадення.

​— Елара зараз перебуває в стані повної ліквідації ментальних активів, Каспіане, — Марта зі сміхом скинула камзол і застрибнула назад на ліжко, підібгавши під себе ноги. — Я щойно зустріла її в коридорі. Твоя головна фаворитка — сомнабула. Вона ходить Цитаделлю в нічній сорочці й намагається звести мій баланс бюджету. Вона уві сні кричала про дебет і річкових тролів!

​Каспіан завмер, а потім повільно усвідомив картину. Його плечі почали здригатися, і за секунду кімнату наповнив такий гучний, щирий регіт, що Марта навіть злякалася, чи не прокинеться зараз весь замок.

​— Тобто… — Каспіан витер сльозу від сміху, сідаючи поруч із нею. — Ти довела грізну відьму мого королівства до того, що вона уві сні займається бухгалтерією?

​— Це називається професійною деформацією під впливом кризового менеджменту, — Марта задоволено посміхнулася, відчуваючи, як Каспіан знову притягує її до себе, але цього разу вже без нічної спеки, а просто з неймовірним теплом і затишком. — Ну що, Ваша Величносте? До Ради Лордів залишилося три години. Наш головний конкурент деморалізований нічним блек-аутом. Час готувати фінальний реліз нашої корпоративної стратегії.