Розділ 10.

Ніч після прогулянки вогкими підвалами пройшла відносно тихо, якщо не рахувати того, що Марта тричі прокидалася від думки, чи не варто було перерахувати ще й кількість залізних обручів на ящиках зі зброєю. Проте дисципліна та загальна втома Аделіни взяли своє, і вона провалилася в глибокий, безтурботний сон.

​Пробудження, однак, виявилося далеким від затвердженого ввечері регламенту.

​Перше, що зафіксували датчики сприйняття Марти — це те, що їй було неймовірно, просто нелегально тепло. Наче її хтось загорнув у дороге хутро і поклав біля добре розтопленого каміна. Друге — її голова лежала зовсім не на шовковій подушці лорда Грейга, а на чомусь твердому, що ритмічно піднімалося й опускалося.

​Марта повільно розплющила одне око.

​Прямо перед її носом виднілася затишна чорна тканина сорочки, під якою чітко вгадувався рельєф, що явно не належав жодній подушці. Її власна рука чомусь по-господарськи влаштувалася на широкому плечі Каспіана, а одна її нога — Марта похолола — безцеремонно перекинулася через його стегно, повністю ігноруючи всі встановлені правила митного контролю.

​Король не спав. Він лежав, підклавши одну руку під голову, і з абсолютно нечитаємим виразом обличчя дивився на верхівку її голови. Його велика долоня спокійно лежала на її талії, надійно фіксуючи порушницю кордонів.

​Марта завмерла, гарячково прораховуючи варіанти виходу з ситуації без втрати ділової репутації.

​— Отже, — тихо роздався над її вухом низький, злегка хрипкий після сну голос Каспіана. — Якщо я правильно пам'ятаю нічні розмови, будь-яке порушення кордону вважається оголошенням війни.

​Він ледь помітно ворухнув пальцями на її талії, від чого по спині Марти пробігли зовсім не протокольні мурашки.

​— Ваша Величносте, — Марта спробувала надати своєму голосу тону начальника відділу логістики, хоча лежати впершись носом у чужі груди для цього було вкрай незручно. — Це форс-мажорні обставини. Тут має місце нічний зсув ґрунту і закономірна міграція тіл у бік джерела вищої температури. Чиста термодинаміка, жодної політики.

​— Термодинаміка, кажеш? — Каспіан нарешті відверто всміхнувся, і Марта відчула, як завібрували його груди. — А мені мій дар підказує, що хтось просто безсоромно захопив три чверті моєї законної території, затиснув мене в куток і навіть жодного разу не згадав про свій блокнот.

​— Блокнот залишився під подушкою, це мій стратегічний прорахунок, визнаю, — Марта акуратно зняла свою ногу з його стегна і спробувала відсунутися на свою половину, але рука Каспіана на її талії не зрушилась ні на міліметр. — Ваша Величносте, час — гроші. Ранок уже почався, а у нас за графіком — конфіскація майна лорда Грейга. Прошу розблокувати мої логістичні шляхи.

​Каспіан уважно подивився на неї, його очі кольору темного бурштину опинилися зовсім близько.

— Твої шляхи тепер проходять через моє королівство, Аделіно. І мені починає подобатися цей хаос, який ти з собою принесла.

​Він повільно відпустив її, даючи можливість сісти на ліжку. Марта миттєво заплела розпатлане волосся в тугий хвіст і кинула погляд на дзеркало. Щоки злегка горіли, але діловий настрій уже повертався.

​— Хаос ми ліквідуємо до обіду, — вона рішуче злізла з ліжка, поправляючи свої пожмакані шкіряні штани. — А от з леді Еларою та моїм вельмишановним татусем доведеться розбиратися серйозніше. Каспіане, вставай. Нас чекає велике полювання на «тролів».

​За годину в головній залі замку панувала атмосфера, близька до панахиди за приватним бізнесом.

​Лорд Грейг сидів за столом, тримаючи в тремтячих пальцях перо. Поруч стояв похмурий Каспіан, чий меч на поясі виглядав як найкраща юридична гарантія виконання договору. Інтендант Брукс стояв у кутку, намагаючись не дихати в бік Марти, яка по-господарськи ходила за спиною Грейга, заглядаючи в папери.

​— Тут підпишіть, лорде Грейг, — Марта ткнула пальцем у пергамент. — «У зв'язку з форс-мажорним зникненням річкових тролів та оптимізацією русла, замок Чорна Скеля та всі прилеглі комори переходять на баланс корони».

​— Але… як же мої особисті заощадження? — пролепетав Грейг, дивлячись на Каспіана з надією. — Моя сімейна реліквія… золотий кубок предків…

​— Золотий кубок піде на покриття дефіциту, який ви створили під час ремонту першої опори, — відрізала Марта. — Скажіть спасибі, що Його Величність не відправляє вас особисто розчищати нове русло річки разом із магістром Фомою. До речі, Брукс!

​Інтендант підскочив на місці, ніби його знову підірвали кристалом.

​— Так, міледі?

— Візьміть три загони гвардійців і опечатайте нижні підвали. Особливо ті ящики, на яких намальовані змії. Якщо звідти зникне хоч один… арбалет, я особисто перерахую вартість ваших послуг у бік глибокого мінусу. Ви мене зрозуміли?

​— Абсолютно, Ваша Величносте! — Брукс вилетів із зали швидше, ніж веллурійський болт із того самого арбалета.

​Каспіан підійшов до Марти, коли Грейг, остаточно роздавленіший за свій міст, поставив останню печатку.

— Справу зроблено. Ми заблокували постачання Елари в цьому регіоні. Але тепер вона дізнається, що ми тут. Що далі, мій таємний раднику?

​Марта закрила свій записник і лагідно подивилася на короля.

— Далі, Каспіане, ми повертаємося в Цитадель. Нам потрібно провести фінальний аудит у твоїй столиці, поки леді Елара не зрозуміла, що її «інвестиції» в переворот щойно згоріли на нашому перевалі.