Частина 40

— Наставнику... — прошепотіла Айрен, зісковзуючи із сідла.

Переконавшись, що всі цілі, Ерагон дозволив собі коротку усмішку полегшення. Він заспокійливо торкнувся плеча дівчини й перехопив погляд архангела Яна — той уже стискав зброю, готовий до бою.

— Чорт... живий, — хрипко й нервово усміхнувся Локі, поправляючи рукавички.

— А ти сумнівався? Айрен, відійди назад і...

Договорити Ерагон не встиг. Понівечені не збиралися чекати завершення сімейної ради. Одна з тіней, ведена інстинктом, кинулася просто до Локі. Вона чула його — відчувала первісний Хаос, що вирував усередині демона, гримучу суміш Світла й Тіні, яка замінювала йому звичну магію стихій. У світі, де ангели та демони володіли силами природи, Локі був аномалією — небезпечною і солодкою.

Галявина вибухнула рухом. Усі кинулися врозтіч, намагаючись стримати натиск і відправити поріддя Безодні назад у їхнє власне пекло. Коли пазуриста тінь майже вчепилася в Локі, він різким рухом викинув руку вперед. З його долоні вдарив фіолетовий розчерк — тонка магічна нитка. Вона з вологим хрускотом захлеснула гортань Понівеченої.

Демон смикнув «повідець» на себе і з лячною легкістю закрутив противницю навколо себе. Швидкість була такою, що повітря засвистіло, а решта тіней мимоволі позадкували, звільняючи простір для цього божевільного танцю. Різка зупинка. Локі перехопив Понівечену за горло, дивлячись їй просто в очі. Синюшне обличчя істоти перекосилося — такі «атракціони» явно не пішли їй на користь. Тварюка здригнулася, і її знудило густою чорною рідиною прямо на чоботи демона.

— Фу! — Локі гидливо поморщився, відстороняючись. — Ну не на мене ж, май совість!

Короткий помах кинджала — лезо увійшло точно між очей істоти. Демон недбало відштовхнув бездиханне тіло вбік. Навіть у самому розпалі бійні його рухи залишалися лячно гнучкими, майже грайливими, наче він не бився за життя, а виступав на сцені.

Айрен незграбно повзла на колінах до коня. Тварина, відчуваючи наближення смерті, нервово захропла й позадкувала. Прямо за спиною дівчини, в’язким згустком мовчазного мороку, плив Понівечений. Він безпомилково вирахував «слабку ланку» в цьому загоні. Локі помітив загрозу першим, але він уже був у кільці — п’ятеро тіней обступили його, змушуючи ножі в руках демона обертатися в несамовитому ритмі.

— Айрен, ззаду! — вигукнув він крізь зуби.

Попередження запізнилося. Дівчина обернулася, її обличчя побіліло, вона спробувала схопитися, щоб бігти, але ноги стали ватяними. Ерагон лише на мить ковзнув поглядом у її бік. Його права рука піднялася в короткому, владному жесті. Прямо з вологого нічного туману виткалася тонка, прозора нитка води. На частку секунди вона застигла в повітрі, а потім живою змією метнулася до Айрен, намертво захлеснувши її зап’ястя. Різкий ривок. Дівчина не встигла навіть скрикнути — її тіло буквально вирвало з-під пазурів тіні. Секунда — і вона з розгону врізалася в тверді груди Ерагона. Він притис дівчину до себе, закриваючи своїм тілом від битви. Айрен, важко дихаючи, підвела очі на ангела. Його обличчя залишалося безпристрасним.

— Скільки разів за сьогодні було сказано: стояти на місці? — його голос пролунав тихіше, ніж зазвичай, не відволікаючись від битви.

— Я... я намагалася піти, як ви й наказали, — ледь чутно прошепотіла вона, дивлячись за його плече.

Там, де секунду тому стояла вона, на землю осідало шмаття темряви. Ерагон, навіть не обертаючись, просто змахнув вільною рукою, і водяна нитка розсікла Понівеченого навпіл, змусивши його розвіятися попелом у тумані.

— Повзла... як героїчно.

Черговий Понівечений метнувся до них зліва, сподіваючись заскочити ангела зненацька, поки той зайнятий дівчиною. Але Езерхай навіть не повернув голови. Він ліниво, майже недбало махнув долонею. Водяна нитка слухняно ковзнула вбік, затягнувши шию нападника мертвою петлею. Тінь завмерла на місці, хриплячи й марно намагаючись зірвати з горла невидимий зашморг.

— Ви знущаєтеся? — Айрен кинула на нього обурений погляд, у якому страх змішався з образою.

— Зовсім трохи, — кутик його губ ледь помітно здригнувся, піднімаючись догори.

Раптом туман за його спиною згустився, стаючи майже чорним. Двоє Понівечених, рухаючись синхронно й безшумно, мчали просто на Ерагона, чий погляд усе ще був прикутий до учениці.

— Ерагоне! — скрикнула вона.

Діючи на самих інстинктах, Айдингер штовхнула ангела, буквально поваливши його на землю. У ту ж мить із її пальців зі свистом вирвалося кілька крижаних голок. Тіні пронеслися над ними, обдавши могильним холодом. Різко повернувши голову, дівчина простежила за траєкторією свого удару: одна з голок із глухим звуком увійшла точно в потилицю Понівеченому. Істота впала мертвою, навіть не встигнувши торкнутися землі.

Айрен важко дихала, нависаючи над Ерагоном. Її долоні впиралися в його плечі, а волосся розсипалося по його грудях. Вона очікувала побачити гнів чи холод, але зустрілася з його дивно задоволеним поглядом. Ерагон ледь хитнув головою, скорочуючи й без того тендітну відстань між ними, поки кінчик його носа не торкнувся її носа.

— А казала, що не вмієш битися, — прошепотів він.

У цю мить Локі обернувся. Його мало хвилювала двозначна поза, у якій завмерла пара на землі — у його серці лише на мить ворухнулася глуха вдячність за те, що дівчисько встигло прикрити спину його брата. Щойно добивши останню тінь, демон широким кроком попрямував до них.